Пальмета Дельбара

Сам собі садівник

ПАЛЬМЕТА ДЕЛЬБАРА

Розроблена у Франції відомим садоводом-промисловцем Дельбаром. Головне призначення — вирощування яблуні і груші на карликових під­щепах. В наших умовах являє інтерес для колективних, присадибних та інших індивідуальних садків. Вона проста і швидка в формуванні, оригінальна будовою скелета. Звичайно, скелет пальмети має вигляд листка пальми, від чого, власне, такі крони і одержали назву. Пальмета Дельбара має вигляд чотирьохгілкової решітки, а не листка пальми. До пальмет віднесено її лише за площинну крону та, мабуть, за дві основні гілки, що розходяться одна від одної під кутом 80—90° у різні боки.

На дворічних рослинах вибирають дві добре розвинені супротивно розміщені в площині ряду гілки. Провідник і непотрібні сильні роз­галуження вирізають, слабенькі гілочки залишають на кілька років для посилення росту дерев, а пізніше, якщо не вдалося перевести на плодові, вирізають на кільце.

Скелетні гілки, з яких формується основа крони, розводять в сто­рони у площині ряду і встановлюють під кутом в 40—45° до вертикалі, підв'язуючи до вбитих в землю кілочків або до дротяної шпалери. Через рік-два, залежно від сили росту, на верхньому боці кожної скелетної гілки вибирають по одному найсильнішому пагону, розміщеному на від­стані 60—80 см від місця розходження основних гілок, відхиляють всередину дерева під кутом 40—45° до вертикалі і зв'язують між собою, утворюючи своєрідну рамку-вікно. Як тільки гілки зростуться, пов'язку знімають, щоб не допустити від­ламування. Решту пагонів, як на скелетних гілках першого по­рядку, так і на гілках другого порядку, перетворюють в об­ростаючу деревину, загальною товщиною плодової стіни до 1—1,5 м.

Карликові дерева розміщу­ють за схемою 3х1,5—2 м, напівкарлики саджають 4х2—2,5 м. Висота дерева теж визна­чається його силою росту: кар­лики — до 2—2,5 м, напівсильнорослі — до 3 м. Для карликових дерев обов'язкова шпалера.

Догляд за кроною зводиться до вирізання або переведення конку­рентних та рівнозначних їм пагонів на плодові. Плодові пагони і гілочки створюються, в основному, шляхом регулярного пінцирування. Врожай­ність такого саду вже на 5—6-й рік досить висока. Плоди крупні, ро­стуть низько — це дуже зручно для збирання врожаю.