Жива книга дерева

Сам собі садівник

ЖИВА КНИГА ДЕРЕВА

Чи навчились ми читати «живу книгу» рослини?

Нам потрібно, скажімо, визначити, яким буде врожай наступного року. Коли цвіте дерево, це зробити неважко. Ще легше, коли нали­ваються плоди. А як бути взимку чи ранньої весни, коли на дереві немає й листя?

Знати про майбутній врожай не лише можна, а й потрібно. Рівень майбутнього врожаю, те, як плоди розмістяться по дереву, обумовлює способи обрізування, чим формується і сам врожай. Якщо дерево цві­стиме щедро, обрізати можна при потребі більше. Коли врожай перед­бачається меншим, молоді дерева можна не різати, а старі, очевидно, потребують омолодження. Якщо майбутній врожай розміститься на пе­риферії, треба подбати про переміщення його в майбутньому всередину крони, бо пізніше доведеться ставити чатала, щоб гілки не звисали до землі, не відчахувались, не ламались. Багато секретів має дерево. Легко й відкриває воно свої таємниці. Але лише тому, хто знає його «живе письмо».

Зайшовши восени, взимку чи ранньої весни в сад, уважніше, ніж раніше це робили, придивіться до гілок, стовбурів. Ви побачите: не всі гілки однакові.

Одні — ростові, вони довгі, і на них майже не помітно бруньок. Якщо вони є, то невеличкі, тонкі і ледь відхиляються від гілки. Інші гілки — плодові. Вони значно коротші, навіть коротенькі. Лише на них ростуть плоди.

Плодові утворення в різних порід формуються по-різному. У зер­няткових створюються так звані кільчатки, списики, плодові прутики. На них, як правило, формуються і плодові бруньки. Вони товщі від ростових і чітко відокремлюються від пагінців. Якщо пізно восени чи напровесні розрізати плодову бруньку впоперек, особливо ту, що на списику чи плодовому прутику, то всередині можна чітко побачити букетик майбутніх квіток. По плодових бруньках і визначають, як цвістиме дерево.

Та не завжди плодові бруньки ростуть окремо від ростових. Є й так звані змішані. В них можуть утворюватись органи і репродуктивні (квіти), і вегетативні (листя, пагони).

З однієї плодової бруньки утворюється кілька квіток суцвіття. Форма суцвіть у кожної породи своя. У яблуні — «парасольна», у гру­ші— «щиток», у смородини — простий кетяг. А ось на абрикосі і пер­сику з кожної бруньки розвивається лише по одній квітці.

За своєю будовою квітки теж неоднакові. Рослини, на яких утво­рюються лише двостатеві квітки, називаються однодомними. До них належать яблуня, груша, вишня, персик, слива. Коли ж чоловічі і жі­ночі квітки знаходяться на різних рослинах, вони називаються дводом­ними. Це, наприклад, обліпиха, актинідія. Вони мають рости лише «в парі».

Плоди за будовою поділяються на яблуковидні, кістянки, ягоди, горіхи і померанці. До яблуковидних належать яблука, груші, айва, горобина. їхній м'якуш — це розвинутий оплодень, всередині якого в п'яти камерах знаходиться насіння. Кісточкові називають кістянкою. Це — вишня, черешня, слива, алича, терен. Ягоди — це плоди, у яких оплодень соковитий, звичайно (смородина, аґрус, малина, суниця) ба­гатонасінний. Горіхи — плоди із сухою оболонкою, при достиганні не розкриваються (горіх, ліщина). Померанцями називають плоди лимона, апельсина, мандарина. їхній соковитий внутрішній шар з насінням або й без нього розділений на частки. Зовні плід вкритий товстою шкіркою.

Плодові бруньки більшості порід, зокрема яблуні, груші, вишні, черешні, сливи та інших, формуються влітку, саме тоді, коли налива­ються плоди. Створення належних умов живлення, а де можна, і зро­шення — запорука не тільки поліпшення цьогорічних плодів, а й за­кладання щедрого врожаю наступного року.