Економічний план

Сам собі садівник

ЕКОНОМІЧНИЙ ПЛАН

Робітникам і службовцям, які бажають взяти участь у колективному вирощуванні саду, виділяють ділянки площею 0,04—0,06 га (400—600 м²) в містах і селищах. Значно більшими бувають присадибні ділянки кол­госпників і працівників радгоспів. У зв'язку з цим організація території колективного саду в містах і селищах та присадибних насаджень у селах істотно різниться, хоч, безумовно, є чимало спільних рис.

Якщо першочергове завдання колективного саду в містах і сели­щах — відпочинок робітника, службовця, а забезпечення родини сві­жими фруктами й овочами стоїть на другому місці, то присадибна ділянка і сад колгоспника насамперед виконують роль підсобного госпо­дарства, постійного джерела забезпечення родини картоплею, овочами, фруктами.

Проте багаторічна практика ведення приміських колективних садів показала, що при правильній організації та вмілому веденні невеликих колективних садів можна не лише мати здоровий відпочинок, а й цілком забезпечити потреби родини в свіжих ягодах, плодах, овочах і у про­дуктах їхньої переробки.

У багатьох садівницьких товариствах організація виділених під сади площ починається із загального планування кварталів, вулиць, доріг, водопостачання, спорудження будівель тощо. Це забезпечує за­доволення спільних інтересів усіх членів товариства.

Визначаючи квартали, вулиці й дороги, враховують, що найдоціль­нішою конфігурацією окремої ділянки є прямокутна з співвідношенням сторін 2:1 або 1,5:1 і що кожна ділянка повинна мати вихід на міжквартальну дорогу. Таким чином, ширина кварталу повинна дорівнюва­ти довжині двох ділянок, а його довжина — ширині 10—15 ділянок. Прокладання водопроводу вздовж кварталу по межі спарених ділянок сприяє не лише значній економії труб і площі, а й створює зручність кожному садоводу при обробітку ґрунту й догляду за насадженнями.

Загальне планування колективних садів здійснюється, як правило, висококваліфікованими спеціалістами товариства. А от засадження окремої ділянки — особиста справа кожного садовода-любителя. Нею він розпоряджається, цілком покладаючись на власні знання, бажання, досвід.

Закладаючи колективний сад, важливо правильно підібрати породи й сорти плодових і ягідних культур та вміло розмістити їх на площі. На відміну від промислових садів, де в одному кварталі доцільніше висаджувати обмежену кількість сортів однієї породи, у колективному на кожній окремій ділянці потрібно мати такий сортимент плодових і ягідних культур, який забезпечував би родину фруктами протягом тривалого періоду. Для цього добирають різноманітні породи й сорти з районованого сортименту тієї чи іншої області, району з урахуванням їхніх господарських особливостей, урожайності, строків достигання, смакових якостей і тривалості зберігання.

У зв'язку з обмеженою площею ділянки великої різноманітності сортименту можна досягти, якщо вирощувати дерева на слаборослих карликових підщепах, швидкоплідні сорти-спури або щепити на одному дереві кілька сортів даної породи з більш-менш однаковим строком достигання. Наприклад, на одній яблуні можна щепити такі сорти літнього строку достигання: Весна, Папіровка, Мелба, Боровинка, Мліївське літнє, Серпневе та інші. Таке багатосортове дерево буде забезпечувати плодами від кінця червня до кінця серпня. А суміщення на одному дереві Антонівки звичайної, Слави переможцям, Уелсі та Мекінтоша забезпечить плодами з кінця серпня до жовтня місяця. Таким чином, кількість дерев літньо-осіннього строку достигання буде мінімальною, і вивільниться значна площа для розміщення зимових сортів.

Проте досліди показують, що у степових і лісостепових районах України доцільніше досягти цього висаджування малогабаритних дерев на вегетативних підщепах типу парадизки 9 і дусенів 2,3,4 із спеціаль­ним формуванням у вигляді різних пальмет, площинних та веретено­подібних крон. Якщо ж застосувати утеплення шляхом мульчування приштамбових кругів шаром листя, торфу, перегною чи перепрілої соломи при високій агротехніці й старанному догляді, можна з успіхом вирощувати карлики на вегетативних підщепах і в більш північних правобережних поліських районах України. Про це свідчать приклади багатьох садоводів-любителів Глевахи, Вишгорода, Пущі, Русанівки, Нижніх та інших колективних садів міста Києва, де семи-десятирічні карликові дерева витримали навіть несприятливі умови зим 1971—72, 1979—80 pp. та тривале затоплення повінню 1970 року.

Велике значення має для колективного саду не тільки правильний набір порід і сортів, а й уміле розміщення їх на ділянці та формування дерев з площинними кронами. Для кращої орієнтації як тих, що тільки-но одержали нові ділянки, так і бажаючих поліпшити існуюче насадження, наводимо приклади вдалої організації ділянок різної площі з колективних садів міста Києва.

На малюнку — схема організації колективних садів. Площа першої ділянки 600 м². На ній розміщено 6 яблунь на сильнорослій і 11 — на карликовій підщепі, 4 груші, 4 вишні, 3 черешні, 1 горіх, 4 сливи, З абрикоси, багато кущів смородини, малини, аґрусу, суниці, бузку, троянд, винограду, бульденежу, ще й вистачило місця для городу, будиночка в 30 м² та альтанки для автомашини. Така щільність стала можливою тому, що яблуня, груша і черешня формуються в площинні безштамбові конструкції, решта деревних порід та ягідних кущів ви­несена на край ділянки, залишаючи вільною центральну частину — під суниці та городні культури.

Площа другої ділянки 500 м². Вона вмістила майже стільки ж дерев і кущів. Але розміщено їх приблизно порівну з обох боків будиночка. Зараз цим садочком користується дві сім'ї. Батько з матір'ю та син з невісткою і внучкою. Живуть у злагоді. Буде потреба побути нарізно — будь ласка: молоді відпочивають на своїй половині, а старші — на своїй.

Високоекономічний план саду потрібен і на більшій в десять разів присадибній ділянці. Тут теж не можна нехтувати бодай метром землі, не лише сотками, хоч їх у тебе 25 чи навіть 60. Ось як розпорядився присадибною ділянкою агроном міста Городища, що мешкає по вулиці Котовського. Будинок, гараж, сарай, альтанку, погріб, сад і квітник розміщено компактно на 0,06—0,07 га. Решта землі — під городом. Високоінтенсивний сад. Його посаджено в 1979 році на місці викорчува­ного старого. Всього 0,03 га, зате дерев — майже двісті: яблуні, груші, вишні, черешні, абрикоси, горіх, кущі. Всі яблуні, груші і черешні на сильнорослій підщепі формуються в площинні безштамбові конструк­ції, на парадизці 9, і сорти-спури — в стрімкозакруглене веретено-грузбек. Понад 30 яблунь і груш на карликових підщепах створять затінок і плодоноситимуть на ажурному коридорчику до літньої аль­танки.

Прикладів економічного планування колективних садів не вмістити в цьому виданні. Всі вони — плід поєднання науки і практики, знань садової справи.

Розбивають плодовий сад, враховуючи форму ділянки, розташуван­ня житлових і господарських приміщень, розміщення сусідніх садів, городів та різних будівель.

Перед будинком та вздовж доріжок краще розмістити квітники. Овочі й суниці слід висаджувати на окремих ділянках, які б не затіню­вались деревами. Якщо ж конфігурація ділянки зумовлює висаджування дерев на всій площі, то ряди дерев роблять ширші й розміщують їх обов'язково з півдня на північ, щоб, створюючи крону в більш або менш площинній формі, зменшити затінення ділянок суниць, овочевих рослин, а при обприскуванні дерев отрута не потрапляла на достиглі ягоди й овочі.

Біля будівель, з південного їх боку, висаджують теплолюбні породи й сорти. При цьому турбуються як про те, щоб дерева росли в добре захищених і незатінених місцях, так і про те, щоб вони самі не затінювали вікна будинків. З південного боку будинків розміщують грушу та черешню, які мають вузьку пірамідальну крону і здатні виносити її вище будівель. Висаджують біля будинків також низькорослі породи: персик, карликові яблуні, груші. Виноград та сливу найкраще саджати біля меж.

Яблуня — світлолюбна порода, яка при затіненні закладає мало квіткових бруньок. А тому її дерева слід висаджувати далі від будинків і лише з незатіненого боку. Смородину, аґрус, порічки висаджують в окремих масивах біля меж та доріжок.

Щільність садіння дерев у колективних садах також залежить від сили росту підщепи, сорту та ґрунтових умов, хоч у більшості цих садів і сильнорослі дерева розміщують значно густіше, ніж у промисло­вих. Так, формуючи яблуню та грушу за системою грузбек (стрімке веретено), можна висаджувати їх за схемою 3х1,5—2 м, а для сильно­рослих при формуванні в низькі та безштамбові площинні крони — (6—7х2,5—3 м). У багатьох випадках практикують комбіноване садіння, чергуючи сильнорослі дерева з карликовими. Таке поєднання вважають правильним, бо через 2—3 роки після садіння дерева на карликових підщепах вже дають плоди.