Навкісна пальмета

Сам собі садівник

НАВКІСНА ПАЛЬМЕТА

Її ще називають італійською, бо походить навкісна пальмета з Італії. Її автор — відомий садовод Томазо Балдассарі.

Ця форма крони набрала не так давно найбільшого поширення у всіх країнах Західної Європи. Проте останнім часом інтерес до неї відчутно зменшився. Головною причиною цього є великогабаритність дерева (іноді до 6—7 метрів), надзвичайна складність створення, висока трудомісткість і необхідність особливої кваліфікації робітників, бо найменша помилка може звести нанівець всю ідею прискорення плодо­ношення, високої економічності саду взагалі.

Крона навкісної пальмети складається з центрального провідника і 3—4 ярусів скелетних гілок, по дві гілки в ярусі, спрямованих у на­прямку ряду. Скелет дерева справді нагадує листок пальми.

На скелетних гілках кожного ярусу закладають напівскелетні пло­дові гілочки на відстані 15—25 см одна від одної. Перша така гілочка повинна бути розташована у сильно- і середньорослих сортів, щеплених на насінних і напівкарликових підщепах, не ближче як на 30—50 см від стовбура.

Плодові гілочки, в основному, закладають на протилежних боках кожної скелетної гілки, причому на верхньому і нижньому боках скелетної гілки їх не залишають.

Висоту штамба у яблунь на дусенах залишають 40—60 см, в яблунь та груш на насінних підщепах — 60—70 см. Досліди останнім часом по­казали можливість зниження таких штамбів наполовину.

Формуючи пальметну крону, в період обрізування вкорочують тільки центральний провідник на відповідній висоті для закладання чергового ярусу крони. Пагони подовження скелетних і напівскелетних гілок і плодових гілочок за прийнятою технологією не вкорочують. Проте досліди і практика довели необхідність вкорочення провідників скелетних гілок, особливо в перші роки, бо інакше можливе перемі­щення врожаю на периферію крони та оголення її центральної частини.

Товщину плодової стіни яблуні та груші, залежно від сили росту підщепи та сорту, залишають в межах 1,5х2,5 метра.

Відстані між ярусами встановлюють у яблуні на дусенах — 70—100 см, яблуні та груші на насінних підщепах— 100—130 см.

Обрізування крони дерев одразу після садіння. У посаджених однорічок без крони, незалежно від строку садіння, рано навесні зрізають верхівку: у яблуні та груші на насінних підщепах — на висоті 70—80 см, у яблуні на дусенах — на висоті 60—70 см.

У висаджених у сад однорічок з кроною, де вище штамба є бічні гілочки, центральний провідник однорічки вкорочують на третину-половину довжини над однією з добре розвинутих бруньок, з якої потім вирощують пагін подовження центрального провідника. У зоні крони на центральному провіднику добирають дві добре розвинуті бічні гілочки і кожну вкорочують приблизно наполовину. Краще, коли кожна з відібраних гілочок має кут відхилення в межах 45—50°, росте вздовж ряду, і по довжині стовбура вони розміщені на 8—10 см одна від одної. Коли в кроні, крім відібраних, є ще декілька бічних гілочок, то їх зрізують на кільце або вкорочують на 1—2 бруньки від стовбура, щоб менше було ран.

Якщо для навкісної пальмети висаджують дворічні саджанці, то перед садінням рослин намічають дві добре розвинуті гілки в кроні, розташовані з протилежних боків стовбура, і садять так, щоб напрямок росту відібраних гілок збігався з напрямком ряду. Як виняток, можна добирати такі гілки з суміжних бруньок, бо вони завжди ростуть з про­тилежних боків стовбура. Кут відхилення кожної гілки від стовбура повинен дорівнювати 45—50°.

Рано навесні, незалежно від строку садіння, крону дворічних са­джанців обрізують так. Найвищу гілку, призначену для скелетної гілки першого ярусу крони, вкорочують приблизно наполовину, другу вкоро­чують так, щоб кінець її порізу був приблизно на рівні з порізом верхньої гілки. Добір скелетних гілок проводять за таким же принци­пом, як і в однорічок з кроною. Центральний провідник зрізують над однією з добре розвинутих бруньок приблизно вище верхньої бічної гілки на 8—10 см. Усі інші гілки вирізують на кільце.

Формування пальмети з посаджених однорічок без крони в першу вегетацію. Навесні, коли нові пагони досягнуть довжини 5—8 см, виконують першу зелену операцію.

Для цього верхній добре розвинутий пагін залишають як провідник, а у роз­ташованих нижче 1—2 пагонів, які конкурують з провідником, прищипують верхівку або зовсім їх виламують. У міру відростання пагони прищипують вдруге.

В кінці червня — першій половині липня добирають два добре розвинутих бічних пагони для скелетних гілок першого ярусу і третій — у верхній частині деревця для центрального провідника.

Пагони для основних гілок крони краще добирати не з суміжних бруньок, а розріджено по довжині стовбура, на відстані 8—10 см. Не­бажано також добирати один з таких пагонів близько від основ центрального провідника, бо він конкурує з останнім. Відібрані пагони повинні відходити від провідника під кутом не менше 45—50°. Напрямок росту пагонів повинен бути спрямований у протилежні боки стовбура. Можна добирати для скелетних гілок сильнорослі пагони, спрямовані в міжряддя, а напрямок їх росту потім змінити, згинаючи вздовж ряду. Робити це краще до початку другої вегетації, бо пізніше вони дуже здерев'яніють і при зміні напрямку росту можуть ламатись. Всі інші сильнорослі пагони, які не добирають для гілок крони, відхиляють донизу і підв'язують до штамба або до шпалери, щоб послабити їх ріст. Слабкорослі пагони не пригинають. Коли ріст пагонів для основних гілок слабкий, то крону формують наступного року.

У кронованих однорічок і дворічок на початку першої вегетації на верхівках, відібраних для першого ярусу гілок і провідника, почи­нають рости пагони. Коли вони досягнуть 10—20 см довжини, на кожній гілці добирають верхній, більш сильнорослий пагін для провідника, а нижчі 1—2 пагони-конкуренти видаляють. Іноді у внутрішній частині основних скелетних гілок починають рости пагони. Коли такі пагони досягнуть 10—20 см, їх видаляють.

Щоб не допустити появи таких вертикальних пагонів, весною, як тільки набубнявіють бруньки, видаляють всі бруньки, що знаходяться згори скелетних гілок. Для цього проводять правою рукою в рукавиці зверху пагона від його кінця до основи, придержуючи лівою за кінець пагона. Якщо влітку з'являються пагони на штамбі, їх вирізають на кільце до здерев'яніння. Так дерева ростуть до кінця вегетації.

Дерева, що погано росли в першу вегетацію в саду, але мають усі ознаки здорових, залишають рости ще на один рік. Крону в таких рослин не формують.

Формування крони у другу вегатацію. Рано навесні перед другою вегетацією вирізають на кільце всі пригнуті в першому році гілки, а також конкуренти провідників скелетних гілок першого ярусу і центрального провідника. Коли останній за минулий рік дав великий приріст, його вкорочують, щоб можна було закласти другий ярус крони. У дерев яблуні та груші на насінних підщепах центральний провідник вкорочують на відстані 80—120 см, а у яблуні на дусенах — на 60—90 см від гілок першого ярусу. Менші відстані між ярусами залишають у слабкорослих сортів та при вирощуванні пальмет у менш сприятливих умовах, коли дерева слабше ростуть і не досягають великих розмірів. Центральний провідник, що має вище першого ярусу недо­статню довжину, не вкорочують, а залишають рости ще на один рік.

Скелетні гілки першого ярусу і обростаючі на них гілочки теж не вкорочують. Гілки, які досягли 100 см і більше, відхиляють від стовбура під кутом 45° і підв'язують до дроту шпалери або до вбитих в землю кілків, хрестовин, розпірок, розтяжок тощо. Це забезпечує добрий ріст гілок і формування на них бічних розгалужень.

Коли у верхній частині скелетних гілок нижнього ярусу і централь­ного провідника виростуть пагони в 10—20 см завдовжки, добирають по одному краще спрямованому і більш сильнорослому на пагони по­довження. Розташовані нижче нього конкуренти видаляються або над­ламуються для ослаблення росту. У цей період видаляють також жирові пагони на скелетних гілках, які ростуть усередину крони.

Наприкінці червня та у липні закладають другий ярус крони. Для цього вище першого ярусу у верхній частині центрального провідника добирають найвищий, добре розвинутий пагін для подовження централь­ного провідника, а нижче нього добирають два сильнорослих пагони для основних гілок другого ярусу. Краще, коли вони мають напрямок росту вздовж ряду, розміщені з обох боків стовбура на відстані 5—10 см один від одного і мають кут відхилення від стовбура 45—50°. Якщо вздовж ряду пагонів немає, то добирають ті, що ростуть у міжряддя. Решту сильнорослих пагонів, які не використовуються для формування крони, відхиляють у горизонтальне положення і підв'язують до дроту, тимчасової опори або й до нижніх гілок. Якщо другий ярус не закла­дають (бо короткі гілки), то залишають з боків стовбура два пагони для дорощення, а решту сильнорослих пригинають. Слабкорослі пагони залишають рости без пригинання. Вільно росте і пагін подовження центрального провідника.

Сильнорослі пагони на основних гілках крони, розміщені близько від пагона подовження центрального провідника, відхиляють до гори­зонтального положення і підв'язують, щоб послабити їх ріст. Жирові пагони, що утворюються на верхньому боці основних гілок, вирізають на кільце або надламують скручуванням, щоб перевести на плодові. Якщо ж бічних пагонів мало, то, щоб не оголювалися скелетні гілки, вовчки (жирові пагони) відхиляють у горизонтальне положення. Одно­часно з цим регулюють ріст основних гілок першого ярусу: сильноросліші гілки відхиляють від стовбура, а ті, що відстають у рості, підтягують до стовбура в більш вертикальне положення.

Формування крони у третю вегетацію. До початку вегетації вирізають усі гілки, пригнуті донизу в зоні формування другого ярусу крони. Частину гілок, розташованих нижче на стовбурі, між першим і другим ярусами, якщо їх багато, вирізують на кільце. У першу чергу вирізують сильніші гілки. Щоб послабити ріст окремих сильніших гілок на стовбурі і перетворити їх на обростаючі гілочки, доцільно їх вкоротити на третину-половину.

На основних гілках першого ярусу вирізуються на кільце конкурен­ти провідників та жирові пагони, що сильно проросли. Окремі бічні гілочки в основі скелетних гілок першого ярусу мають тенденцію сильного росту в міжряддя. Щоб запобігти цьому, доцільно їх укоротити над бічним розгалуженням, плодушкою тощо. Якщо ж вони розвинулись дуже сильно, їх краще вирізати на кільце.

Центральний провідник, що надто виріс вище другого ярусу, вко­рочують на такій висоті, щоб можна було закласти третій ярус. Відстань між другим і третім ярусами зберігають приблизно таку ж, як і між першим та другим, інколи роблять її на 15—20 см меншою. Ті провідни­ки, що слабко поросли вище другого ярусу, не вкорочують, і третій ярус гілок цього року не закладають.

На початку сокоруху скелетним гілкам першого ярусу остаточно надають кут відхилення 45°. Кожна відхилена гілка має бути якомога прямішою — так забезпечується добрий ріст і рівномірне утворення бічних галужень. Основні гілки другого ярусу крони відхиляють під кутом 50° до стовбура. Ті гілки, які ростуть під малим кутом до про­відної гілки, злегка відхиляють, а ті, що мають великий кут відхилення і відстають у рості, підтягують угору і підв'язують до дроту, хрестовин, стовбура тощо. Формуючи другий і особливо третій яруси, основним гілкам крони треба надавати на 5° більший кут відхилення, ніж основ­ним гілкам першого ярусу. Це сприяє рівномірному росту основних гі­лок усіх ярусів крони і доброму утворенню бокових гілок.

На початку третьої вегетації, коли пагони виростуть завдовжки 10—20 см, у верхній частині центрального провідника і провідників скелетних гілок вибирають сильнорослі пагони для подовження провід­ників. Сильнорослі 1—2 пагони-конкуренти нижче провідників вирі­зують. На стовбурі та скелетних гілках виламують або скручують жирові пагони, які сильно ростуть усередину крони.

На третій рік росту пальметних дерев у скороплідних сортів яблуні іноді утворюється зав'язь плодів у верхній частині центрального про­відника та основних гілок першого й другого ярусів. Якщо зав'язь залишити на кінцях провідників, то значно послаблюється ріст пагона подовження, і верхівка гілки від ваги плодів деформується. Щоб за­побігти цьому, необхідно видаляти на кінцях провідників квіти та зав'язь плодів.

У кінці червня — на початку липня добирають два сильнорослих пагони для основних гілок третього ярусу і третій — верхній пагін — для центрального провідника. Добирають пагони за тим же принципом, що і для скелетних гілок другого ярусу. Якщо в цей період з'являються жирові пагони в основі скелетних гілок першого та другого ярусів, то їх виламують або скручують для переводу на плодові. Сильнорослі пагони, що ростуть вгору на основних гілках, відгинають в горизонталь­не положення.

Сильнорослі пагони, які не використовують для формування основ­них гілок третього ярусу, пригинають в горизонтальне положення і під­в'язують до шпалери.

Протягом серпня — вересня остаточно надають певний напрямок росту скелетним гілкам першого ярусу в тих дерев, у яких це з певних причин не зроблено в попередні роки. У цей період також спрямовують під певним кутом ріст скелетних гілок другого ярусу.

Формування крони у 4—5-ту вегетації. У яблунь та груш, що мали добрий ріст у попередні роки, перед четвертою вегета­цією було закладено три яруси основних скелетних гілок крони. У яблу­ні та груші на насінних підщепах та у яблуні на дусенах більше трьох ярусів крони закладати недоцільно, бо дерева будуть надмірно високі. В окремих випадках, коли ріст дерев у попередні роки був слабкий, закладають третій, а у напівкарликових дерев — і четвертий ярус крони.

Після закінчення формування крони центральний провідник, якщо він виходить за межі прийнятої висоти, періодично зрізують на слабку бічну гілку. Так само регулюють провідники всіх основних гілок, не даючи їм надмірно розростатись у крони сусідніх дерев.

На початку вегетації основним гілкам другого ярусу надають остаточний кут відхилення 50°. У цей період злегка відхиляють гілки третього ярусу, які ростуть під малим кутом відхилення від стовбура. Остаточний кут відхилення, 55°, цим гілкам надають протягом четвертої або на початку п'ятої вегетації. Щоб запобігти деформації гілок від плодів і послаблення росту провідників, у верхній частині центрального провідника й основних гілок першого і другого ярусів видаляють квітки та зав'язь плодів. Всі плоди, що утворились в центрі крони, не зривають, бо це відсуватиме плодоношення взагалі.

Протягом вегетації виламуються конкуренти провідників, а жирові пагони на внутрішньому боці скелетних гілок згинаються у горизонталь­не положення для переводу їх в плодові.

В кінці 4—5-ї вегетації формування дерев закінчується, і вони за прийнятими параметрами повинні мати показники, близькі до вказаних у таблиці.