Двохярусна пальмета

Сам собі садівник

ДВОХЯРУСНА ПАЛЬМЕТА

Незважаючи на великі затрати праці та складність створення навкіс­ної пальмети, дерева все ж виростають досить високі — 4—5 метрів, а при помилках стають і значно вищими. В результаті ускладнюється догляд за кроною, незначна продуктивність праці на збиранні високо розташованих плодів.

Щоб поліпшити ефективність садів, сформованих в навкісну пальме­ту, у багатьох господарствах застосували зниження крони плодоносних дерев, залишаючи не більше двох ярусів. Роблять це в роки щедрих вро­жаїв, коли передбачається велике навантаження дерева плодами. При таких умовах зниження крони не викликає масової появи вовчків на місці зрізу стовбура. Не приводить воно і до відчутного зменшення загальної врожайності саду, проте вагомо підвищує продуктивність пра­ці при догляді за кроною та збиранні врожаю. Не страждає економіка саду, бо різко поліпшується якість плодів.

Зниження навкісної пальмети до двох ярусів обумовило створення нової крони. Білоруським науково-дослідним інститутом картоплярства та плодоовочівництва розроблена двох'ярусна чотиригілкова пальмета. В своїй технологічній основі вона схожа на навкісну пальмету: крону дерева створюють з центрального стовбура та двох ярусів супротивно розміщених 4 гілок (по дві з кожного боку). Ярус від ярусу — на від­стані 100—120 см. Гілки розміщують почергово на 15—20 см одна від одної, а не поруч, як в навкісній пальметі.

Коли сформується другий ярус, центральний провідник ви­різають над верхньою гілкою — і формування практично закінчено.

Кут нахилу гілок такий же, як і в навкісний пальметі — 45—55° від вертикалі.

Скелетні гілки другого поряд­ку перетворюють в обростаючі шляхом вкорочення на слабке біч­не галуження. З пагонів середньої сили росту плодові утворення фор­мують шляхом відгинання або скручування та розміщення в горизонтальне положення. Можливе пере­ведення пагонів в плодові шляхом пінцирування та за допомогою інших прийомів.

Висота крони яблуні на сильнорослій підщепі — 3,5—4 м, товщи­на — не більше 2—2,5 м. Врожайність з дерева у 8—10-річному віці — до 50—70 кг плодів.

Догляд за продуктивною кроною полягає, як і в навкісній пальметі, в прорідженні загущених ділянок та омолодженні через 4—5 років пло­дових утворень, а через 10—12 років — і скелетних гілок.

Внизу виріза­ють слабіше, вверху — сильніше, так, щоб гілки нижнього ярусу завжди були більшими від розташованих вище.

При неправильному формуванні та обрізуванні пальметного саду (всіх пальмет), допущенні окремих помилок чи несвоєчасному виконанні робіт, і особливо при надмірних порізах, молоді дерева загущуються, з'являється велика кількість жирових пагонів, у результаті чого різко знижується продуктивність саду та настає періодичність плодоношення. А тому необхідно дотримуватись методики й техніки обрізування та омолодження.

Серед багатьох помилок, які допускають садоводи не тільки під час формування та обрізування пальмет, а й інших крон, є дві найхарактер­ніші.

1.  Сильне обрізування молодих дерев, які ще не вступили у плодоношення. Посилити обрізування можна тіль­ки тоді, коли дерево вступило в період повного плодоношення і повні­стю сформоване, тобто після послаблення в нього росту. До початку пло­доношення за будь-якого формування бажано обрізувати дерево якнай­менше, застосовуючи переважно згинання зайвих гілок і пагонів, навіть вовчків.

2. Дуже раннє відгинання скелетних гілок, і особ­ливо нижніх ярусів, що призводить до швидкого стримання їх росту. Слід пам'ятати: доки нижні скелетні гілки ростуть вертикально, вони швидко подовжуються і завжди забезпечать перевагу над верхніми гілками. Якщо ж їх рано відігнути, вони відста­нуть у рості від верхніх гілок, внаслідок чого дерево неправильно форму­ється, знижується його продуктивність, а більшість плодів переміщу­ється у верхню частину крони, що в майбутньому знижує продуктив­ність праці на збиранні врожаю.

У всіх пальмет гілки першого ярусу (в яблуні та груші — на сильно­рослих підщепах) починають відгинати тоді, коли вони досягнуть довжи­ни 2—2,5 м, а на карликах — до 1,5 м. Треба остерігатися при цьому сильного здерев'яніння гілок, що ростуть під гострим кутом, або тих, які доведеться відгинати з міжряддя у площину ряду. Крім того, у сортів з тонкими і довгими гілками передчасне відгинання призведе до звисання їх під вагою врожаю до землі, що заважатиме обробітку ґрунту, знижуватиме якість плодів. Треба, щоб ці гілки зміцніли і набули потрібної товщини біля основи. У сильнорослих сортів передчасне від­хилення гілок посилює ріст неплодоносних гілок у нижній частині, у слабкорослих — припиняє ріст гілок у довжину й посилює ріст на основних гілках сильних жирових пагонів. Ось чому відхилення гілок є одним з основних факторів правильного формування пальмет, і вико­нувати його слід відповідно до встановлених методик для тієї чи іншої крони.

Техніка відхилення і кріплення основних гілок. Відхиляють основні гілки, як правило, у кінці вегетації, коли припиня­ється ріст провідників, а також рано навесні до початку сокоруху. Але тонкі гілки з нормальним кутом відхилення від стовбура можна відхи­ляти і в кінці літа, а дуже товсті — тільки на початку вегетації.

Щоб під час відхилення гілок під гострим кутом не допустити їх відчахування, спочатку біля основи гілки накладають тимчасові жгути з міцного матеріалу, підкладаючи під пов'язки дощечки, гуму та інші матеріали.

Відігнуті основні гілки ярусів скріплюють з стовбуром живою стяж­кою, для чого відбирають добре розвинені гілки на стовбурі і скелетній гілці, переплітають їх між собою і перев'язують при необхідності шпа­гатом, поліетиленовою стрічкою або тонким пропареним дротом.

Посилюється стійкість гілок проти відчахувань і шляхом зв'язування їх з гілками сусідніх дерев, коли вони зімкнуться між собою.

Сформоване у вигляді пальмети дерево має досить велику парус­ність (особливо в навкісної пальмети), а тому на всіх підщепах дерева вирощуються тільки з постійними або тимчасовими опорами. Як постій­ні, так і тимчасові опори із залізобетонних чи дерев'яних стовпів і дроту монтують перед першою літньою формувальною операцією. Висота стовпів залежить від сили росту підщепи й мінімальної висоти дерева і буває від 3 до 4 м.

Встановлюють стовпи на відстані 20—25 м один від одного з таким розрахунком, щоб натягнутий дріт зміщувався на 10— 15 см від центру ряду. Перший дріт від землі натягують приблизно на висоті вкорочення однорічних саджанців, а другий і наступні — на 60— 80 см вище один від одного.

Якщо немає можливості встановити постійні опори, використовують дерев'яні жердини, встановлюючи їх в А-подібній формі. Прив'язуван­ня до них гілок запобігає ламанню дерева від сильних вітрів. Застосо­вують також і спосіб кріплення гілок до дерев'яних хрестовин. Для від­хилення гілок першого ярусу використовують також пропарений дріт, міцний шпагат, натягуючи їх від гілки до вбитих у землю кілків. За допомогою дроту можна відхиляти гілки і без кілків, закріплюючи один кінець дроту до штамба сусіднього дерева в ряду. При цьому під дріт підкладають на шпагаті і гілках дощечки, гуму або інші матеріали.

Накладають пов'язки якомога ближче до основи скелетної гілки, щоб не утворились дуги, на яких потім з'являються жирові пагони.

Спосіб нахилення і кріплення гілок першого ярусу має вирішальне значення для механізованого обробітку ґрунту в рядах при використанні різних пристроїв до ґрунтообробних знарядь. Низькі кілки-якорі з на­тягнутим до них дротом, установлені хрестовини й жердини заважають проходу знарядь. Надмірно нагнуті до землі гілки, що заважають меха­нізованому обробітку ґрунту, підрізують, переводячи на однорічну невкорочену гілку.

Якщо тимчасові або постійні дротяні опори відсутні, застосовують дротяну віялову чаталовку. Для цього на стовбур дерева під гілками другого або й третього ярусів надівають вільне за розміром роз'ємне, з гачкоподібними кінцями кільце з товстого дроту-катанки. До нього прикріплюють у кожний бік ряду по два тяжі з оцинкованого дроту, нижні кінці яких прикріплюють до основних гілок першого ярусу при­близно на третину довжини гілки від стовбура, підкладаючи під дріт до­щечки, гуму чи цурки з тонких гілок. Якщо кільце встановлено під гіл­ками третього ярусу, то, подібно до гілок першого ярусу, підтягують і гілки другого ярусу. З'єднувальне кільце не буде торкатися до стовбура, якщо всі тяжі натягти рівномірно та, крім того, зробити кільце ширшим від товщини стовбура. Це одночасно забезпечить і збільшення до кіль­кох років строк служби самого кільця.