Веретеноподібний кущ (шпіндельбуш)

Сам собі садівник

ВЕРЕТЕНОПОДІБНИЙ КУЩ (ШПІНДЕЛЬБУШ)

Шпіндель — веретено, буш — кущ. Шпіндельбуш — веретеноподіб­ний кущ. Дерево-кущ не має звичайного скелета. Доросле дерево при цьому має чітко виражений центральний провідний стовбур і велику кількість близько розташованих одна від другої по стовбуру (напів­скелетних) гілочок, які при нормальному догляді за деревом добре обростають плодовими утвореннями, а при вирізанні центрального про­відника (при закінченні формування) та навантаженні врожаєм мають форму напівкулі, густо вкритої плодами.

Якщо формують дерево у вигляді веретеноподібного куща, то сад закладають як одно-, так і дворічними саджанцями на сильнорослих, напівкарликових і карликових підщепах. Тип підщепи і сила росту дере­ва визначають висоту штамба, густоту садіння дерев, вік саджанця і силу обрізування. В саду, закладеному однорічками, перше обрізування проводять при весняному садінні — одразу ж після висаджування, при осінньому — рано навесні. Саджанці на сильнорослих підщепах укоро­чують на висоті 70 см від поверхні ґрунту (кореневої шийки), у дерев на вегетативних підщепах — на 60 см від місця щеплення. Зрізуючи вер­хівку саджанця, залишають верхню бруньку проти колишнього шипика щеплення.

Через 10—15 днів після того, як бруньки набрякнуть, їх обчухрують на висоті майбутнього штамба, тобто починаючи з 15—20 см від верх­ньої бруньки (місця зрізу). Таким чином висота штамба дерева на силь­норослій підщепі становить 50—55 см, а на карликових і напівкарлико­вих — 40—45 см. У травні із залишених у верхній частині дерева бруньок розвиваються пагони, верхній з яких стає провідником. 1—2 суміжні з ним, які ростуть під гострим кутом і можуть конкурувати з пагоном подовження, пінцирують, а пізніше і зовсім вирізують. Для бокових напівскелетних гілок вибирають 4—5 (іноді — й значно більше) найкраще розвинутих гілок, які стоять у більш-менш горизонтальному положенні, тобто під кутом близько 90° до стовбура. Вибираючи пагони для майбутніх гілок, перевагу надають гілкам, розміщеним не суміжно, і виламують гілки, як правило, через одну. Відгинання гілок у горизон­тальне положення можна проводити влітку першого року, якщо приріст достатньо великий, або ще краще рано навесні на другий рік шляхом відтягнення їх шпагатом до вбитих у землю кілочків. Відтягання гілок верхнього ярусу проводять підв'язуванням їх шпагатом або дротяними гачками до нижніх гілок. Через півтора місяця гілки здерев'яніють, і підв'язки знімають.

Обрізування веретеноподібного куща наступного року проводять до початку сокоруху. Воно полягає в укорочуванні провідника на 25—40 см (залежно від його сили росту і галуження сорту) та бічних гілок — для кращого їх обростання плодовими утвореннями (залежно від сили галуження сорту на третину-чверть довжини).

Щоб не допустити появи жирових пагонів, у верхній частині вкоро­чених гілок обчухрують усі бруньки, коли вони добре набубнявіють. У середині літа (липень) відгинають усі нові гілки, крім провідника, підв'язуючи їх до нижче розташованих і розміщуючи раціонально між ними.

У наступні роки операції по обрізуванню і формуванню подібні до операцій у перший і на другий роки.

Висота дерева, сформованого у вигляді шпіндельбуша, не повинна перевищувати 3—3,5 м, незалежно від підщепи та сили росту сорту. В зв'язку з цим при досягненні висоти дерева 3—3,5 м провідник зрі­зують над добре розвинутою брунькою, а пагону, який виростає з неї, надають горизонтального положення. Якщо напівскелетні гілки вибрані і розміщені правильно (не рідше, як через 15—20 см), ріст дерева у висо­ту різко сповільнюється і, таким чином, навіть на сильнорослій підщепі воно стає ніби карликовим, а основна маса врожаю розміщується на висоті до 2 метрів.

Наступний догляд за веретеноподібним кущем полягає у проріджу­ванні з метою кращого освітлення крони, омолоджування плодових утворень, видаленні сильних вертикальних пагонів, що утворюються на гілках, а також в укорочуванні пагонів подовження напівскелетних гілок, якщо вони дуже розрослися, нависли над землею і заважають проводити обробіток ґрунту механізованим способом та боротьбу з шкідниками і хворобами.

Якщо сад закладено дворічками, то його обрізують також рано навесні, зрізуючи бокові гілки на 5—6 добре розвинутих бруньок, а про­відник — на 2—3 бруньки. Надалі формують та обрізують такі дерева так, як і висаджені однорічками. Основні переваги цього формування:

1.  Зручність обрізування і формування, невеликі затрати праці на роботах по формуванню дерев.

2.  Добре гілкування та мала габаритність крони забезпечують що­річне плодоношення, високу якість та низьке розміщення плодів, що обумовлює високу продуктивність праці на збиранні врожаю, зниження його собівартості.

Разом з тим веретеноподібний кущ має і ряд недоліків. Ось головні.

1.  Низьке розміщення довгих гілок першого ярусу не дає змоги проводити механізований обробіток ґрунту, струшуються плоди, що знаходяться близько над землею.

2.  При сильнорослих підщепах і сортах дерева швидко загущується, у зв'язку з чим знижується ступінь корисної радіації, зменшується вро­жайність, погіршується забарвлення і якість плодів взагалі (вони дрібні­шають), утруднюється їх збирання, а також знижується ефективність боротьби з шкідниками та хворобами через значне загущення і товщину крони.

Для зручного обробітку ґрунту при вирощуванні садів типу шпіндельбуш та уникнення багатьох недоліків навкісної пальмети останнім часом впроваджують площинне веретено. Гілки його напівскелетні і розміщені по стовбуру без'ярусно, як у веретеноподібного куща, але вони сплюснуті в одній площині. Ця крона характерна простим форму­ванням і швидким нарощуванням листкової поверхні та скороплідністю, як у шпіндельбуша, добрим освітленням та зручністю обробітку ґрунту, як у навкісної пальмети, а також високою продуктивністю праці на зби­ранні плодів, основна маса яких розміщена в нижніх горизонтах, що забезпечує можливість збирання врожаю й обрізування дерев в основ­ному в землі, без різних підставок і драбин. А велика кількість напівскелетних, близько розташованих одна від одної гілок (як у веретено­подібного куща), різко сповільнює ріст дерева у висоту, внаслідок чого дерева навіть на насінних підщепах стають низькорослими, подібними до карликових і не перевищують 3—3,5 м у висоту та 1,5—2 м у тов­щину плодової стіни.

Техніка і методика формування площинного веретена подібні до шпіндельбуша, але мають свої особливості. Так, формуючи цю крону, залишають пагони на створення напівскелетних гілок, як правило, тіль­ки через один, ярусоподібно, оскільки напівскелетні гілки розміщуються в одній площині, і їх суміжність призводить до загущення. Напівскелетні гілки на стовбурі краще розмі­щувати в овальному та Х-подібному варіанті, а не прямо одна над одною. Провідник зрізують не вище як на 25—40 см, бо в іншо­му разі створюються розриви (вікна) у кроні, у зв'язку з чим висота дерева збільшується, а його продуктивність зменшується. Вар­то зауважити, що висота зрізу­вання провідника, крім цього, за­лежить і від стану розвитку дере­ва: чим краще воно росте і силь­ніше галузиться, тим вище можна зрізувати провідник і навпаки. У зв'язку з цим, формуючи площин­не веретено, потрібно максималь­но посилювати ріст напівскелет­них бокових гілок, а не провідни­ка, який все одно, за будь-яких умов, зріжуть не менше як напо­ловину. Домогтися посилення росту напівскелетних гілок, особливо в перші 2-3 роки, можна шляхом легкого пінцирування провідника, коли він буде вище від верхньої гілки на 30—40 см. При високій агротехніці цей захід одночасно із збільшенням приросту гілок забезпечить появу нових напівскелетних гілок і на цьогорічному прирості центрального провідника, особливо в сортів Джонатан, Ренет Симиренка, Слава переможцям, Мелба та де­яких інших. Пінцирування провідника не тільки зведе до мінімуму силь­не, надмірне обрізування пагона подовження центрального провідника в наступному році, а й зменшить загальну силу обрізки молодих дерев, які ще не вступили в плодоношення. Це в свою чергу приводить до підвищення скороплідності дерева та зменшення його габаритів.

Легке пінцирування центрального провідника доцільно проводити і при формуванні веретеноподібного куща. Проте таке пінцирування зов­сім неприпустиме при створенні навкісної пальмети у дерев на сильно­рослих підщепах, бо на відміну від веретеноподібних крон у пальмет до­магаються найбільшого приросту саме центрального провідника, без чого неможливе закладання наступних ярусів. Обрізування плодонос­них дерев у площинного веретена подібне до шпіндельбуша.

При формуванні площинного веретена обов'язкова шпалера, бо у зв'язку з великою парусністю крони коренева система не зможе утри­мати дерево, особливо в період масового і високого плодоношення.