Вигадки природи

Сам собі садівник

ВИГАДКИ ПРИРОДИ

Чого тільки не вигадувала природа, щоб зберегти живий світ, аби існував він тисячоліття... Яких тільки немає способів розмноження, при­стосувань для витримування насінням та іншими частинами рослин дуже високих і абсолютно низьких температур, опромінювання, зни­щення одного виду другим і багатьох інших, не пізнаних ще людиною способів захисту нащадків від несприятливих умов, для продовження тривалості життя...

Розмноження рослин відбувається двома способами: статевим і вегетативним (нестатевим).

При першому способі схема розмноження для всіх рослин майже однакова: утворення квітів, цвітіння, запилення, запліднення, одержання насіння. При вегетативному — збільшення кількості рослин відбувається за рахунок поділу маточної рослини. Це схематично. Насправді ж веге­тативне розмноження має дуже багато різновидів.

Так, в цибулі, часнику, тюльпанів, гладіолусів та багатьох інших так званих цибулинних рослин на місці старої цибулини утворюється декілька молодих, що звуться «дітками». Кожна з них дає нову росли­ну. Характерно, що зацвітає в цих рослин та «дитинка», що досягає вели­ких розмірів. І якщо для продовольчих цибулі і часнику це не має особ­ливого значення, то для квіткових — тюльпана і гладіолуса — швидше цвітіння нових цибулин — основний показник, бо для одержання вели­ких цибулин ці квіти доводиться вирощувати 2—3 роки.

Часник, коланхое та деякі інші рослини ще називають живородни­ми, бо в часника з квітки, а в коланхое — на листі утворюються нові маленькі рослинки, цілком схожі на материнські: в часника — цибу­линки, в коланхое — корінь, стебло, листя; впавши на ґрунт, рослинка одразу ж вкорінюється.

У багатьох лілій в пазухах листя утворюються невеличкі наземні цибулинки, які теж, падаючи на землю, вкорінюються.

І суниця розмножується вегетативно, без допомоги людини. На­прикінці літа на старій рослині виростають довгі пагони, що звуться вусами. На кожному з них утворюються бруньки, а пізніше — розетки листя і корінці. Торкаючись землі, молоді рослини вкорінюються і, якщо перерізати вус, ростуть самостійно. Наступного року молоді рос­лини плодоносять і дають початок новим.

Малина, бузок, деякі сливи та вишні розмножуються кореневими відсадками, які зберігають повністю властивості маточної рослини. Лю­дина добре використовує цю здатність рослин. В народі навіть є пере­конання, що одержані від кореневої порослі дерева сливи Угорки Опішнянської та вишні Шпанки врожайніші щеплених. Що ж до морозостій­кості — то кореневласні справді мають перевагу над вічкованими.

Аґрус, виноград та козацький ялівець розмножуються горизонталь­ними відводками. При цьому способі молодий гнучкий пагін під власною вагою нахиляється до ґрунту і, торкаючись вологої його поверхні, утво­рює корінці, стебло, листя. Відокремлена від маточного куща, нова рос­лина живе самостійно. Менш гнучкі — смородина, ліщина та вегетативні підщепи яблунь і груш розмножуються в природі вертикальними відвод­ками, що утворюються з однорічних вкорінених пагонів.

Конвалія, пеони, банан тощо розмножуються шматками кореневищ, георгіни — бульбами, а бегонія — шматками листя, на яких є чимало сплячих бруньок. Потрапивши у сприятливі умови, бруньки пророста­ють, дають нові рослини.

Майже всі садові рослини здатні розмножуватись кореневими жив­цями. Будучи чимось пошкодженими, корінці яблуні, сливи, вишні, гру­ші та інших культур дають початок новій надземній частині, значно стійкішій від материнської до багатьох несприятливих умов (низьких температур, різних хвороб тощо).