Живці

Сам собі садівник

ЖИВЦІ

Живцями розмножують виноград, смородину, аґрус, яблуню, гру­шу, айву та деякі інші культури. Розмноження плодових і ягідних куль­тур в природних умовах живцями — явище не досить поширене.

Людина розробила методи вегетативного розмноження, які дають змогу з одного куща аґрусу одержувати 20—30 нових відсадків, а одна маточна рослина смородини дає 50—70, а іноді—і більше 100 са­джанців.

Так, розмножуючи рослини живцями (смородину, бірючину, тама­риск та інші), здерев'янілі пагони розрізають на шматочки довжиною 20—30 сантиметрів (іноді довші), а потім для кращого вкорінення намо­чують у воді протягом 10—15 днів, занурюючи живці товщою частиною у воду на третину-чверть.

Зверху живці вкривають поліетиленовою плівкою, матами або ін­шим матеріалом. Як тільки на зрізах з'явиться наплив калюсу, а по жив­цю підуть дрібнесенькі біленькі сочевички (зачатки корінців), матеріал висаджують в шкілку за інтенсивними схемами — в двохрядну стрічку 70х20х20х5—8 сантиметрів, тобто 400—500 тисяч на гектарі (70 сан­тиметрів— відстань стрічки від стрічки, 20х20 сантиметрів — відстань між рядами в стрічці, 5—8 сантиметрів — відстань рослини від рослини). Одразу після посадки шкілку поливають, потім повторюють полив ще 2—3 рази протягом року. Догляд за рослинами полягає в прополках та розпушенні міжрядь. Мине рік — і нова рослина готова до пересаджу­вання. їх вихід з гектара — 300—400 тисяч.

Велику допомогу природі подала наука про культуру тканин. Це своєрідне розмноження живцями, яке природа здійснити практично не може, бо потрібні особливі умови живлення, стерильність. Суть його полягає в тому, що з одержаного на місці поранення гілки калюсу бе­руть невеличку його частину і в стерильних умовах кладуть у спеціаль­ний посуд на живильне середовище. Калюс при певних теплових режи­мах розростається, і поступово проходить утворення кореня, стебла, листя. Таке явище називається органогенезом. Одержані таким чином нові рослини сливи, яблуні та іншої культури переміщують в умови, наближені до природних, і лише після повного «гартування» висаджу­ють на постійне місце в сад.

Як метод вегетативного розмноження плодових рослин, культура тканин ще не розповсюджена широко. Але перспективи застосування цього методу невпинно зростають, і в першу чергу для одержання без­вірусного садивного матеріалу суниці, малини, смородини і всіх пло­дових рослин, які забезпечують високе і щорічне плодоношення.

Суницю розмножують таким чином: на поживне середовище виса­джують вільну від вірусів (після термотерапії) меристему (утворююча тканина) вершкової бруньки. Вона й дає початок новій, очищеній від усяких вірусів рослині. Врожайність безвірусних суниць значно вища, ніж звичайних. Останнім часом практикується вкорінення живців з до­помогою стимуляторів. Варто трохи потримати нижні кінці здерев'я­нілих або зелених живців у розчині індолилмасляної кислоти, і вони швидко вкорінюються. Стимулює коренеутворення і нафтилоцетна кис­лота. Сприяє вкоріненню і штучний туман. Завдяки надзвичайно дрібно­му розпиленню води, аж до туману, що постійно висить у теплиці, зелені живці смородини, троянди чи інших культур легко вкорінюються. Засто­сування штучного туману дало високий ефект вкорінення навіть тих рослин, які жодними іншими способами не утворюють корінців на паго­нах. Цей спосіб особливо розповсюджений при одержанні вільних від вірусів підщеп плодових, саджанців ягідних і декоративних культур.