Відсадки: горизонтальні, вертикальні

Сам собі садівник

ВІДСАДКИ: ГОРИЗОНТАЛЬНІ. ВЕРТИКАЛЬНІ

Розмножуючи аґрус, смородину, порічки, ліщину, виноград тощо, застосовують здебільшого горизонтальні відсадки. Цим способом кори­стуються і при розмноженні вегетативних підщеп та створенні корене­власних дерев, що не мають кореневої порослі.

Для відсадків вибирають однорічні довші пагони, у кущових — ми­нулорічні, у дерев — найближче розташовані до землі.

Відсадки роблять так. Рано навесні, до розпукування бруньок, усі відібрані пагони кущів і вегетативних підщеп нагинають до землі, при­шпилюють дерев'яними або металевими гачками і присипають вологою землею. Для вкорінення пагонів яблуні та груші викопують рівчак гли­биною до 20—25 сантиметрів у напрямку гілки і нагинають її в рівчак. Пришпилюють і засипають добре перемішаною з перегноєм землею. Верхівку залишають на поверхні ґрунту. Щоб краще вкорінювались відсадки, ґрунт навколо мульчують, поливають.

Горизонтальні відсадки кущових ягідників, ліщини, винограду і вегетативних підщеп протягом одного літа перетворюють на саджанці. За літо виростає і більшість відсадків плодових дерев. З одного відсадку одержують, як правило, 3-4 саджанці.

Викопують їх восени. Розрізають на окремі рослини і пересаджують У сад.

Відокремлення саджанців плодових роблять лише тоді, коли вони дають нормальний приріст. Роблять це так. Корінь, як правило, утво­рюється по всій «дузі» присипаного ґрунтом пагона. Тому відрізають корінь приблизно посередині згину. Верхня частина вкоріненого пагона йде для пересадки на постійне місце, а частина від маточного дерева — на дорощування. Наступного року з нього утворюється ще один са­джанець.

Розмноження горизонтальними відсадками — справа дуже забарна, трудомістка. Тому в основі завдань нових промислових технологій розсадництва ягідних культур покладено зменшення затрат праці та збіль­шення виходу саджанців і вегетативних підщеп з одиниці площі.

З цією метою нові технології передбачають застосування так званих тимчасових маточників. їх закладають восени або ранньою весною одно­річними, добре розвиненими і перевіреними на сортність саджанцями за схемами 0,9—1метр х 0,3—0,5 метра, тобто висаджуючи 20—32 тися­чі рослин на гектарі. Верхівку посаджених пагонів зрізують, залишаючи З—4 бруньки. Протягом року шкілку-маточник ретельно прополюють від бур'янів, а ґрунт у міжряддях утримують в розпушеному стані. Протя­гом першого літа на кожному кущі утворюється 3—4 добре розвинених пагони. Весною наступного року їх пригинають до землі ялиноподібно в напрямку ряду, пришпилюють гачками і зрізають верхівку на третину-чверть. Через 15—20 днів з кожної залишеної бруньки виростає верти­кальний пагін. Коли пагони досягнуть 15—18 сантиметрів, їх вручну пригортають землею, повторюючи 2—3 рази підгортання розорювачами в міру росту пагонів. Для кращого вкорінення і розвитку саджанців про­тягом літа кілька разів поливають, виполюють бур'яни. У жовтні — ли­стопаді всі рослини (і молоді, і маточні) викопують спеціальними плу­гами, розрізають і сортують. Ті, що досягли стандартних розмірів, йдуть на реалізацію, решта—на перешкіл. Вихід стандартних саджанців з гектара сягає 600—900 тисяч.

Вегетативні підщепи та смородину розмножують також вертикаль­ними відсадками. їх суть і агротехніка однакові. Але тут рослини не пригинають до землі, лише вертикальні однорічні пагони присипають землею. Протягом літа вони добре вкорінюються і дають початок новим рослинам.