Копулірування

Сам собі садівник

КОПУЛІРУВАННЯ

Вам доводилось бачити, як відчахнуту гілку підв'язують до стовбу­ра ликом, шпагатом, дротом чи іншим матеріалом? Певно, доводилось. Роблять це за зразком живих чатал, про які йшла мова вище. Підклавши під петлі на стовбурі і на відчахнутій гілці картон, шматок фанери чи просто кілька кілочків, туго стягують пов'язку, а потім закруткою тісно притискають гілку до дерева на попереднє місце, і вона протягом одного-двох років добре приростає. Якщо одночасно з накладанням пов'язки зробити природне чатала, то після зростання гілки з деревом пов'язку можна зняти.

Роблячи такі операції по врятуванню дерев, людина давно помітила, що рослинний організм здатний до регенерації втрачених тканин і при­живання прикладених гілок. А якщо прикласти свіжий зрізаний шматок пагона потрібної товщини з іншої деревини? Виявилось, що і він легко зростається з гілкою. Саме на цьому базується тепер один із найпоши­реніших (особливо в розсадництві) методів щеплення — копулірування.

Застосовують його тоді, коли компоненти (підщепа та прищепа) однакової товщини. Існує кілька видів копулірування. Найчастіше за­стосовують звичайне та поліпшене з язичком. При першому обидва компоненти зрізують навкіс, щоб довжина їх зрізів була приблизно однаковою, найкраще — не менше двох з половиною — трьох діаметрів товщини пагонів. їх прикладають один до одного таким чином, щоб шари камбію співпали хоч з одного боку (краще з усіх боків). Потім обв'язують ликом, ізоляційною стрічкою, синтетичною плівкою, лейкопластиром чи іншим матеріалом і обмазують садовим варом. Зріз на кінці щепленого живця теж замазують варом. Живець повинен мати не менше двох вічок.

Поліпшене копулірування роблять так само, як і звичайне. Але в навкісних зрізах підщепи і прищепи (приблизно по центру) роблять но­жем зарізи (язички), які входять один в один і міцно тримають щеплені компоненти.