Дерево... З однієї бруньки

Сам собі садівник

ДЕРЕВО... З ОДНІЄЇ БРУНЬКИ

Брунька, як відомо, містить у собі всі належні дереву надземні частини: стебло, листя, ростові і плодові утворення. Якщо бруньку ба­жаного сорту з малесеньким шматочком кори і деревини (або й без останньої) «посадити» на камбіальний шар дички, то вона започаткує нову рослину з властивостями взятого сорту. Хто й коли відкрив вічку­вання — цей найпростіший, найлегший і найдешевший спосіб окульту­рення дерев,— невідомо. Але зараз він найпоширеніший, і особливо в розсадництві та при перещепленні дерев кісточкових порід.

Його, як і інші щеплення, проводять багатьма способами, залишаю­чи без змін загальну основу — для щеплення береться лише одна брунь­ка (вічко), а її камбіальний шар повинен співпасти з таким же на прищепі. Визначається спосіб вічкування, як правило, відставанням кори на прищепі. Якщо кора відстає добре, краще вставляти бруньку в Т-подібний заріз. Для цього на штамбику підщепи, в основному біля кореневої шийки, роблять Т-подібний заріз, легко відгинають краї кори і вставляють між них зрізаний на культурному живці щиток кори з брунькою та з півсантиметровим черешком листка. Потім щиток щільно обв'язують ликом, поліхлорвініловою плівкою чи ізоляційною стрічкою. Це для того, щоб з'єднати камбій вічка з камбієм підщепи. Зростання компонентів (щитка і дички) проходить легко і швидко: через 3—4 тижні можна послаблювати пов'язки, а ще через один-два й зняти зовсім.

Весною наступного року підщепу зрізують над прищепленим віч­ком. Протягом літа з бруньки виростає пагін культурного сорту.

Якщо кора не відстає, застосовують вічкування вприклад. У прин­ципі воно схоже на попередній спосіб, але менш трудомістке, не зале­жить від стану сокоруху і разом з тим дає змогу усунути окремі ро­боти, обов'язкові при вічкуванні в Т-подібний заріз. Тут, наприклад, не потрібно послаблювати пов'язки, оскільки небезпеки в запливанні і вирізу щитка корою підщепи немає, бо він прикладається зверху надрізу кори. Якщо при цьому пов'язку накласти знизу вгору, то знімати її не потрібно: пов'язка спаде сама при зрізанні дикого пагона на «вічко».

Живці для літнього вічкування заготовляють у день щеплення з цьогорічного приросту культурних сортів, з так званих маточно-живцевих сортосадів або з окремих дерев виробничих чи колективних на­саджень.

Одразу після зрізування з живця видаляють листя, залишаючи поло­вину, одну третину черешка. Це робиться для того, щоб зручно було тримати щиток у руці та для ревізії приживань: якщо щиток живий, черешок легко відпадає.

Живці ставлять у відро з водою шаром в 5—8 сантиметрів, щоб вони не пересохли. Тримають їх у холодку, а для тривалого зберігання (3—5 днів) краще в прохолодному приміщенні. Щитки нарізають тільки в час щеплення і якнайтонше, але так, щоб не пошкодити провідної тканини бруньки. Швидкість вставлення і якість щитка є основою його приживання. Тому, щоб не допустити найменшого підсихання зрізів щитка при Т-подібному вічкуванні, спеціалісти роблять так зване «за­крите вічкування». Воно схоже на звичайне, але дещо змінена послідов­ність робіт. Знімання щитка з живця проводится в два прийоми: спо­чатку робиться на 3—4 міліметри вище вибраної бруньки поперечний надріз, потім звичайний — подовжній, але не доводячи на 2—3 мілімет­ри до поперечного, і після цього щиток притискується до живця великим пальцем лівої руки. Вільною правою робиться на підщепі Т-подібний заріз. Потім (теж правою рукою) вставляється щиток у заріз дички. Підщепа для зручності нахиляється в бік, протилежний надрізу, краї якого легко розходяться, полегшуючи встановлення щитка. Обв'язуван­ня та інші операції такі ж, як і при звичайному вічкуванні в Т-подібний заріз.

Застосування «закритого вічкування» підвищує продуктивність праці, а головне — при цьому завжди вища приживлюваність щеплень.