На вербі... груші

Сам собі садівник

НА ВЕРБІ... ГРУШІ

З давніх-давен існує думка про неможливість щеплення груші на вербі.

Проте є люди, які прагнуть довести, ніби на власні очі бачили на вербі груші.

Нині відомо: щепити можна лише двосім'ядольні рослини, бо лише вони мають камбіальне кільце. Кокосова пальма та банан — односім'я­дольні рослини. Вони не ростуть у товщину, бо не мають камбіального кільця. Стовбури в них однакової товщини і в п'ять, і в десять, і в п'ятнадцять років. їх щепити неможливо.

Верба — двосім'ядольна рослина, і на ній можливе щеплення... але не груш. За своєю біологічною основою і морфологічною будовою вер­ба від груші різко відмінна, а отже, і зростання їхніх тканин на більш-менш тривалий час, аж до плодоношення, неможливе. А як же очевидці?

Можна лише припустити, що побачене ними не що інше, як груша на груші. Є вид азіатської груші, листя якої як дві краплини води схоже на листя верби: вузьке, довге, із сріблястим пушком. Вона так і називається — верболиста. Прищеплена в крону цієї дички культурна груша добре приживається, росте і плодоносить, створюючи враження, що груша росте на вербі. А може, очевидці бачили витівку якогось штукаря? Сидячи якось під плакучою вербою біля автотраси, жартівник начіпляв на вербу груш. Рясно, гарно, переконливо для очевидців, які бачили це дерево з машини.

Наука свідчить: щепити можна лише близькорідні міжвидові ком­поненти окремих порід. Завжди, наприклад, вдаються щеплення куль­турних сортів яблуні на диких видах. Проте на окремих щеплення через деякий час відчахується.

Дика сибірська яблуня надзвичайно морозостійка, і використання її як підщепи було б дуже корисним взагалі, і особливо в північних районах.

Тим більше, що в Китаї всі культурні сорти яблуні на ній прижи­ваються, ростуть і плодоносять добре. В наших умовах культурні сорти яблуні не суміщаються з сибірською. Знову загадка. Чому? Можливо, впливають кліматичні умови, а можливо, тут секрет, схожий на секрети щеплення горіха? Не будемо гадати. На ці питання відповідь належить дати вченим. І, безумовно, прийде час розсекречення загадки, не тільки цієї, а й багатьох інших. Чому, наприклад, яблуня погано прижива­ється на айві і груші, а груша на айві і яблуні дає добрі результати? Чому грушу можна щепити на глоді, ірзі і навіть на горобині? Чому слива приживається на сіянцях слив, терну, персика і абрикоса, а останні приживаються на своїх сіянцях, на аличі і сливі? Чому вишню й черешню можна прищеплювати на власних сіянцях та сіянцях антипки, а волоський горіх щеплять на сіянцях волоського і чорного амурського горіха? Питання, питання, питання...

Кущові ягідники — смородина, аґрус, малина — розмножуються відсадками, живцями або кореневими відгалуженнями. Угорські вчені запропонували вирощування так званих штамбових аґрусу і смородини, це значно полегшує збір врожаю. Особливо в колючій кроні аґрусу. Простеливши на землі брезент чи широке полотнище, ягоди струшують, узявшись рукою за штамб. Штамбоутворювачем для аґрусу використо­вується золотиста смородина, на якій, як виявилось, добре приймається живець аґрусу.