Дерево-сад

Сам собі садівник

ДЕРЕВО-САД

Іноді трапляється так, що куплений саджанець — небажаного сор­ту. Прикро. Та зарадити цьому неважко.

На садибі Дмитра Григоровича Крата, механіка Вінницького вироб­ничого об'єднання взуттєвих виробів імені Щорса, виросла величезна груша. Вона рясно і щороку цвіла. Плоди її були не більші від лісового горіха. Терпкі, несмачні. Сусіди радили зрубати дерево. Але садівник-любитель не послухався порад, взявся перещеплювати дерево. А на одній гілці прищепив ще й яблуню. Таким чином, дерево дички пере­творилося на цілий сад.

Г. Назаров з радгоспу Богдана Хмельницького Хмельницького райо­ну на Хмельниччині у себе на подвір'ї прищепив майже 150 живців яблуні і груші різних сортів. На одній гілці — Пепін шафранний, Папіровка, Ренет Симиренка, на іншій — груші сортів Лимонка, Бере Босх, Улюблена Клаппа та інші.

Подібні приклади не поодинокі. Відомі дерева, на яких плодоно­сить до двохсот сортів. Восени такі дерева надзвичайно гарні. На одній гілці плоди білі, на іншій — червоні, ще на одній — зелені. Одні вже достигли, інші ще зріють. Багатосортні дерева корисні не лише трива­лістю споживання і різноякістю плодів. Вони дають неабиякий матеріал пізнавального характеру і, як правило, морозостійкіші від звичайних, односортових.

Багатосортове дерево може служити певним символом. Так, учні в Криму перетворили дерево-сад на дерево дружби народів. Вони при­щепили на ньому сорти яблуні сімнадцяти країн світу з різних конти­нентів. У день Об'єднаних Націй гілки дерева вбирались прапорами країн, звідки гілки родом.

Ш. Пеньонжек, польський вчений, пише, що в Австралії, на острові Тасманія, він бачив великий сад, дерева якого перещеплювались 5 разів. Саду близько 100 років. У дуже сприятливому для садівництва кліма­ті від цих майже столітніх дерев віяло молодістю. За сторіччя не міг не змінитись сортимент. Якісь сорти виходили з «моди». Вирішити проблему заміни сортів можна двома шляхами: або викорчувати старий сад і посадити новий, або перещепити старий. Вибрали другий спосіб, бо він швидше приводить до мети: повноцінний товарний урожай в 100—150 кілограмів плодів з перещепленого дерева одержують уже на 4—5-й рік, тоді як з нового саду мають не більше 20—30 кілограмів. На Тасманії придумали особливий спосіб перещеплення дорослих дерев, який так і зветься — «тасманським». Він полягає ось у чім: перещеплю­ють дрібні розгалуження, а не лише скелетні гілки. У зв'язку з цим для перещеплення одного дерева потрібно не 20—30 живців, як у нас, а близько 1000—2000. Після такого перещеплення дерево вже через два роки дає повний урожай.

Застосування тасманського способу перещеплення дерев можли­ве в колективних та присадибних садах, і особливо для груші і яблуні.

Усі скелетні гілки, які треба перещепити, зрізують на відстані 50—80 сантиметрів від центрального стовбура. Пеньки зачищають ножем і до них прищеплюють заготовлені живці потрібного сорту. Зерняткові найкраще перещеплювати весною, способом щеплення за кору, вприклад або врозщеп. Кісточкові — літнім окуліруванням, але скелетні гілки зрізують весною, щоб викликати приріст молодих однорічних пагонів, на які влітку чіпляють вічка.

Дрібні гілочки, що ростуть нижче зрізів скелетних гілок, залиша­ють. Це робиться для того, щоб підтримати ослаблене сильними порі­зами дерево. Деякі спеціалісти рекомендують у зв'язку з цим робити перещеплення дерева в два прийоми. Практика показала недоцільність такої методики, бо прищеплені гілочки погано ростуть і плодоношення нової крони значно затягується.

Щоб молоді гілки не зламали птахи та вітер, їх підв'язують до спе­ціальних дуг з лози або сухих ломачок. Це варто зробити, як тільки пагінці досягнуть 15—20 сантиметрів. Обрізування приросту і форму­вання нової крони робиться так, як і при омолодженні дерева.

Вважається, що перещеплення дерев доцільне до 10—15-річного віку. Проте тасманським методом можна перещеплювати значно ста­ріші дерева. Важливо при цьому дотримуватися основного правила: чим старіше дерево, тим більше потрібно перещепити гілок, не допускаючи перещеплення гілок, товщих 5—8 сантиметрів.