Проти шкідників - без хімії

Сам собі садівник

ПРОТИ ШКІДНИКІВ – БЕЗ ХІМІЇ

Багато шкідників у плодових культур. Чимало завдають вони збит­ків, а іноді зводять значну частину урожаю до нестандарту, усувають можливість тривалого зберігання плодів. Так, личинки яблуневої та грушевої плодожерки, вгризаючись в плоди, приводять до осипання, зниження якості.

Непоправної шкоди завдає личинка вишневої і черешневої мухи, роблячи ягоду зовсім неїстівною. Не менше збитків від яблуневої молі, смородинової склівки, різних брунькоїдів та багатьох інших шкідників.

Серед багатьох дійових методів боротьби з ними одним з найефек­тивніших є хімічний: обприскування садів і ягідників за рекомендова­ними наукою методами приводить до повного знищення більшості воро­гів плодових і ягідних культур.

Проте при невмілому використанні отрут для боротьби з шкідни­ками і хворобами на плодах залишається якась їх частка. Крім того, робота з отрутами в певній мірі шкідлива для людини. В зв'язку з цим останнім часом все частіше й частіше можна почути, що краще брати плоди з червоточинами: матимеш гарантію відсутності на них отрут. Тим часом досліди і практика показують, що це далеко не так. Розроб­лена наукою і рекомендована виробництву інтегрована система бороть­би з шкідниками і хворобами садових культур передбачає знищення однієї отрути іншою шляхом чергування їх при обприскуванні і, таким чином, повної відсутності найменших залишків отрут на пло­дах.

Однак порушення схеми боротьби може і не дати бажаного ре­зультату по знищенню шкідника чи хвороби і обумовити залишення на плоді чималої кількості отрути. Щоб запобігти цьому, наука працює над розробленням біометодів, а багато любителів використовують проти шкідників «домашні» засоби: настойки різних рослин, світлові та інші пастки, ловчі пояси і навіть одяг для плодів. їхня дія досить ефективна і базується, головним чином, на дезорієнтації шкідника в запахах плодів, які є для них або їх потомства кормовою базою. Досліди показують: якщо соком молодої зав'язі яблука чи груші добре змастити звичайну суху дошку з будь-якого дерева (сосни, дуба, граба, липи тощо), то плодожерка не забариться з відкладанням на ній яєць.

Тут, як і всюди в біології шкідника, виявляється своєрідне піклування про харчування майбутнього покоління.

Застосування розчинів різних рослин (часнику, цибулі, подину, пасльону, чемериці, блекоти та інших) змінює запах зав'язі плодів і водночас отруює того чи іншого шкідника, відганяє його подалі від саду або й знищує при попаданні в органи травлення чи інші частини тіла комахи.

Найбільшу групу інсектицидних рослин дає садоводу родина пасльонових. Її представники — як дикі (солодкий паслін, чорна блеко­та, звичайний дурман), так і культурні рослини (помідор, картопля, перець, тютюн та інші) по-різному, але майже за одним принципом діють на ворогів саду, вбиваючи личинки або й дорослих жуків.

Нижче подаємо кілька рекомендацій широкому колу любителів саду по використанню найдоступніших «домашніх» підручних засо­бів.