"Клянусь кісточкою персика"

Могутні терапевти

«КЛЯНУСЬ КІСТОЧКОЮ ПЕРСИКА»

Persicum — означає латинською мовою плід з Персії. Чому вихідцю з Китаю дали таке ім'я? Мабуть, тому, що в І столітті нашої ери, під час великого переселення народів, він потрапив до Європи саме з Персії.

Довгим і тернистим був шлях персика до районів сьогоднішнього розповсюдження. Заважала низька морозостійкість: у безсніжні зими при температурі — 20—25° дерева повністю вимерзають.

Проте людина настирливо шукає, прагне вийти переможцем у дво­бої з природою, захистити персик.

Чим заслужив він таку турботу? Плоди персика належать до най­важливіших фруктів помірного клімату, займаючи третє місце після яблук і груш, випереджаючи за всіма властивостями вишні, абрикос, сливу і навіть черешню. Поряд з манго і апельсином він складає трійку найсмачніших плодів світу. Плоди персика споживають свіжими і пе­реробляють на компоти, соки та інші продукти. Вони містять у собі багато цукрів, кислот, мікроелементів та інших речовин, а тому мають велике лікувальне значення.

Плоди персика середньої вітамінності. Вітаміну Є, наприклад, в них на рівні більшості сортів великоплідних яблук середньої зони. Проте окремі сорти персика мають значно багатший вміст вітаміну С — 20—30 мг%. Особливо високою С-вітамінністю відзначаються сорти Нарінджі, Ор'єлі, Ельберта, Хадуссамат жовтий, Ватан, Нектарин жов­тий та Нектарин золотистий.

Не бідні плоди персика і Р-активними сполуками. їх вміст теж має сортові особливості. Персики Вірменії, наприклад, мають вітаміну Р дише 30—40 мг%, кримські—10—90 мг%, тоді як узбецькі — в серед­ньому 100 мг%, а окремі —і 200 мг%. Досліди доводять можливість одержання сортів з високим вмістом одночасно і вітаміну С (40—50 мг%), і вітаміну Р (250—300 мг%).

Особливо цінні плоди кримських персиків, що містять в собі до 0,2 мг% вітаміну В₂, та узбецькі, в яких, на відміну від усіх інших соковитих плодів, є ефективні кількості вітаміну Є — 3—8 мг%. Сорти з плодами оранжевого м'якуша ще й мають до 1 мг% каротину. А за вмістом заліза узбецькі (та багато інших сортів персика) багатші навіть за вишню. Вони містять в собі 3—4 мг% сполук заліза, мають підви­щену кількість марганцю та міді.

Є чимало любителів лузати кісточки вишень, слив, абрикоса. А от кісточки персика не приваблюють нікого. І не тільки тому, що досить міцні. В ядрі персикової кісточки міститься синильна кислота. І хоч її небагато, однак кілька з'їдених ядер може спричинити серйозне отруєння. У древніх народів жерці і монахи ретельно оберігали відомі їм таємниці науки, особливо хімії. Вони знали про отруйні властивості синильної кислоти та багатьох інших речовин. Постригаючи в монахи юнаків, жерці вимагали від них «поклястися кісточкою персика». Це означало: клятвопорушника вбивали отрутою, добутою з кісточок персика.

Плоди більшості сортів персика швидко псуються. Але цей недо­лік компенсується різноманітністю строків достигання: одні плоди збирають ще в червні, інші — аж у жовтні. Крім того, для далеких перевезень беруть плоди надзелень. Нещодавно був відкритий зимовий персик. Його плоди збирають у листопаді. Навіть у цей час вони над­звичайно тверді і можуть зберігатися в звичайному погребі тривалий час: аж до січня — лютого.

Раніше в країнах Європи вирощували персики переважно з білим м'якушем, тепер — головним чином з рожевим. Хоч останні мають і менш ніжний м'якуш, але стійкіші, зручніші для перевезень, збе­рігання.

Плоди персика вкриті густим пушком, але є з зовсім чистою шкір­кою. Це нектарини. їх дерева не відрізняються від персика з опуше­ними плодами. Не відрізняються нектарини і смаком та консистенцією м'якуша. З'являються нектарини внаслідок мутацій, тобто раптових змін, що відбуваються з рослиною. Невідомо, під впливом яких факторів на звичайному персику утворюється гілка, плоди на якій без опушення.

За формою плоду всі європейські сорти видовжені, яйцеподібні. Тим часом розповсюджений в Китаї персик Пінто має плескаті, схожі на ґудзик плоди. Формі плоду відповідає і кісточка.

В двобої з природою за все північніше розповсюдження персид­ського плоду людина завойовує дедалі нові райони: сьогодні персик успішно вирощується під Києвом і навіть північніше. Зверніться до Михайла Юрійовича Гущина, професора Українського науково-дослід­ного інституту садівництва, і ви одержите не тільки консультацію, а й саджанці та живці його північних персиків із смачними, великими і ніжними плодами. Не відмовить у допомозі лікар лісу Іван Федоро­вич Душа-Гудим, лісничий Сковородянського лісництва на Хмельнич­чині. Він вирощує персики навіть у лісі.