Порічка

Могутні терапевти

ПОРІЧКА

Так здавна в народі зветься вона, ця червона та білоягідна сестра чорної смородини. В окремих районах України її ще називають шпуришками.

Зовнішньою будовою вона схожа на свою чорноягідну родичку: однакова будова куща, листя зібране в китицю. Але у порічки значно дрібніші ягоди і зовсім відсутній специфічний смородиновий запах листя, стебел, ягід. Червона смородина відрізняється від чорної особ­ливостями росту і плодоношення. Основне плодоношення в порічок зосереджено на букетних гілочках і кільчатках. Вони живуть у 2—3 рази довше, ніж у чорної смородини, вкриваючи гілки майже поспіль. Тому урожай порічок зосереджується всередині куща і ніколи не виноситься на його периферію. Кущі порічок значно рідші, бо кущаться вони сла­біше, а гілки першого порядку живуть до 15—20 років. Зимостійкість порічок завжди вища від європейських сортів чорної смородини. Небід­ні порічки і поживними речовинами. До складу ягід червоної смороди­ни (і білої теж) входить 40—50 мг% вітаміну С та близько 0,3—0,5 мг% Р-активних речовин. Своєрідною особливістю порічок є дуже високе накопичення кумаринів, що сягає 1,7—4,4 мг%, тобто вище, ніж у чорної смородини. В ягодах порічок від 5,2 до 10,19% цукру, 1,7—3,5% кислоти, чимало пектину — 0,2—0,52 мг%, є дубильні речо­вини, мінеральні солі.

В порічках не виявлено якихось захисних речовин і особливих властивостей, але вони користуються широкою популярністю в ко­лективних та індивідуальних садах. Є значні насадження порічок і в колгоспних садах. Найбільші площі під червоними і білими поріч­ками в колгоспах і радгоспах Ворошиловградської та Донецької областей.

Завдяки значному вмісту пектинів, кислоти, цукрів та інших речо­вин з ягід порічок готують смачні джеми, повидла, соки, вина, компо­ти тощо.

Розмножуються порічки, як і смородина, здерев'янілими живцями, рідше — відводками. Агротехніка посадки та догляду така ж, як і в смо­родини. Врожайність порічок завжди значно вища від чорної смо­родини.