Фінік з півночі

Могутні терапевти

ФІНІК З ПІВНОЧІ

Фінік. Один з найсмачніших і найпоживніших плодів теплих країв. Але фінік, про який піде мова, не з тропіків чи субтропіків. Він росте в садах середньої і північної смуги нашої країни і не менш поживний, корисний і смачний, ніж південний...

Фінік — то чи не найпопулярніший сорт аґрусу. Його походження невідоме. Він високоврожайний (до 160 центнерів з гектара), ягоди крупні, досягають ваги 20 і більше грамів. Вони округлої форми, темно-червоні, шкірка нетовста. М'якуш зелений, кисло-солодкий, приємний на смак. Середньостиглий. Врожай з окремих кущів сягає 20—30 кг. Ягоди придатні як для використання в свіжому вигляді, так і для переробки.

Аґрус був відомий на Русі ще з давніх часів. Називали його по-різному: криж, агриз, вересень. Назву Береснівка ще й досі зберегли села, розташовані понад річками, а в Москві збереглась Береснівська набережна — в районі, де колись вирощувались цілі чагарники аґрусу.

Хоч перші письмові відомості про культуру аґрусу в Росії знахо­дять ще в XV столітті, а в Західній Європі на століття пізніше, однак ця рослина є однією з молодих культур. Спочатку її вирощували з ме­тою створення колючої огорожі, бо ягоди були надто дрібні. Але аґ­рус швидко набирав популярності і протягом якоїсь півсотні років став «знаменитістю». Тепер практично немає саду, де б не вирощували аґрус.

З приводу одомашнення аґрусу Ч. Дарвін писав: «Найцікавіше в історії аґрусу є постійне збільшення плоду... Кажуть, що плід дикого аґрусу важить близько чверті унції, або 120 гран; 1786 року був ви­ставлений аґрус, який важив 240 гран, тобто вага його подвоїлася; у 1817 році були одержані ягоди вагою 641 гран; у 1844 році сорт Лондон важив 852 грани, а наступного року — 880 гран...».

За високий вміст цукру (від 5 до 15%) аґрус ще звуть північним виноградом. Голландський живописець Де-Брейн, відвідавши Росію в 1701 році, записав: «Природним північноросійським виноградом вва­жають аґрус і горобину».

Багаті ягоди аґрусу не тільки на цукор. За кількістю вітамінів С і Р аґрус близький до малини: від 15 до 45, а в окремих сортів до 60 мг% вітаміну С та 100—250 мг% вітаміну Р, а в сортів з вишневим забарвленням м'якуша — ще більше. Характерно, що С-вітамінність ягід аґрусу досить стабільна по роках і після дозрівання, а наявність фо­лієвої кислоти у одного і того ж сорту різко змінюється залежно від року і від стиглості ягід, збільшуючись протягом 2-З тижнів після достигання.

Дуже багато в м'якушу ягід заліза.

Завдяки великій різноманітності сортового складу, що розрізня­ється забарвленням, опушеністю, ароматом, смаком і величиною ягід, аґрус користується великою популярністю. Крім того, його авторитет зростає завдяки щорічному і щедрому плодоношенню (врожай з куща сягає 6—10 кг, а в окремих випадках з гектара одержували по 290—340 ц ягід).

По-різному використовуються плоди. Напівстиглі, що набули майже нормального розміру, йдуть на виготовлення смачного варення та ком­потів; зовсім стиглі, десертні, споживаються свіжими, дають чудову сировину для виготовлення вина та інших продуктів переробки.

Кущ аґрусу — більш або менш розлогий чи компактний, висотою 80—120 см та шириною до 120—180 см. Стебла у переважної більшості сортів вкриті гострими колючками, що значно утруднює догляд за ку­щами, і особливо — збір ягід. Нині широко ведуться пошуки мало-шипуватих або й зовсім неколючих сортів та вирощування штамбових форм, що дозволяє струшувати плоди. Дуже розлогі кущі піднімають в індивідуальних садах на спеціальні дерев'яні або металеві рамки. Це полегшує збір урожаю, запобігає забрудненню ягід мокрою землею.

Більша частина сортів плодоносить як на однорічних, так і на гіл­ках старшого віку. Молоді прикореневі пагони перші три роки менш урожайні. Знижується врожайність і на 6—7-річних прикореневих гіл­ках. Обрізкою куща весь час регулюється його продуктивність, старі гілки регулярно замінюються молодими. Проте можна одержувати доб­рі врожаї ягід і на 8—10-річних гілках, а при високому рівні агротех­ніки — навіть на дванадцятирічних.

Цвіте аґрус дещо раніше смородини, а тому від весняних примо­розків часто гине значна частина врожаю.

Розмножують аґрус переважно горизонтальними відсадками, іноді— здерев'янілими живцями. До ґрунтів аґрус невибагливий, посухо­стійкий. Садити нові рослини найкраще восени, бо весною дуже рано починається ріст.

Багатий сортовий склад аґрусу забезпечує одержання як надран­ніх плодів (кінець червня — початок липня), так і середніх та пізніх (серпень). Плоди аґрусу — різного забарвлення, смаку, розмірів, призна­чення, захисної дії, вони чудові замінники винограду та інших півден­них культур.

Аґрус — то фінік півночі. Таку назву одному із кращих його сортів дано недаремно.