Шукайте лікарів у малиннику

Могутні терапевти

ШУКАЙТЕ ЛІКАРІВ У МАЛИННИКУ

За своїми лікувальними властивостями малина належить до плодів середньої захисної цінності. Проте в лісах майже всього світу її ягоди заготовляли люди з давніх-давен і використовували як свіжими, так і сушеними. У сиву давнину малина була дуже популярна як заварка напою, що звався «взварець». Його пили замість чаю, вживали для лікування простуди та інших хвороб. А настій з квітів малини вживали проти укусів змій. В Древній Русі малину хоч і не розводили як куль­турну рослину, але оберігали її насадження при вирубці лісів. Заснов­ник Москви Юрій Долгорукий, як говориться в «Історії рослин» (1597 рік), був великим любителем садівництва, його малинники були настільки великі і густі, що в них нерідко заходили ведмеді.

З незапам'ятних часів ягоди малини застосовують як потогінний засіб при простудних захворюваннях. Якщо подрібнити надзелень ви­сушене листя малини і залити його водою, одержаний розчин знищує туберкульозну паличку.

В ягодах малини дуже корисне і приємне поєднання фруктози, глюкози, сахарози, кислот та багатьох інших речовин, тому вони, як і виноград, ніколи не приїдаються і можуть використовуватись в про­філактичних та лікувальних цілях. Для біохіміка, спеціаліста з біоактивних речовин, малина —це суниці, трохи бідніші вітаміном С і зба­гачені залізом. Разом з тим вітаміну С ягоди малини мають більше, ніж виноград і більшість яблук. Характерно, що С-вітамінність ягід малини навіть одного й того ж сорту завжди підвищена в південних районах, тоді як у смородини — навпаки: С-вітамінність вища північніше. Як і су­ниця, малина накопичує більше вітаміну С в сонячне літо з помірною кількістю опадів, але не в посушливе.

Багаті ягоди малини на вітамін Р, особливо червоноплідні сорти.

За вмістом вітаміну В₉ малина наближається до винограду, вишні, суниць. В сонячне літо і при повному достиганні ягід кількість віта­міну В₉ значно підвищується.

За вмістом заліза ягоди малини перевищують майже всі культури, крім вишні, сливо-вишні та аґрусу.

Загальновідоме використання ягід малини як потогінного засобу при простуді, особливо у дітей, пов'язане з наявною в них саліциловою кислотою, що відзначається жарознижуючою дією. Більш важливою для боротьби з простудними захворюваннями є наявність в малині бактерицидних речовин, в тому числі летючих, здатних дезинфікувати носогорло та бронхи, знищувати бактерії, що викликають ускладнення при простудах.

Малина корисна при малокрів'ї, С- та Р-гіповітамінозах.

Ягоди малини можна вживати при порушенні проникності крово­носних судин, а також при різних виразкових захворюваннях.

Малина — один з найкращих і найпродуктивніших медоносів. Квіти малини виділяють стільки нектару, що бджола за хвилину забирає його тільки з трьох квіток, тоді як в інших медоносів — з 20—30 квіток. У погожі дні бджоли однієї сім'ї приносять понад два кілограми нек­тару. Навіть тоді, коли стоїть погана, холодна погода, малина може дати до 100 кг меду. Малиновий мед не тільки дуже смачний, а й ці­лющий, це один з найкращих медів у світі. На Міжнародній виставці садівництва в Ерфурті в 1969 році Золотої медалі був удостоєний ма­линовий мед колгоспу імені Леніна Івано-Франківської області.

Поживна і лікувальна цінність малини, простота її розмноження і вирощування, а також поява (в XIX столітті) культурних сортів з ве­ликими плодами обумовили швидке повсюдне заселення малиною са­дів, зростання валового виробництва плодів, ареалу використання.

За морфологічною будовою малина являє собою напівчагарник, що складається з однорічних та дворічних стебел. На однорічних пагонах закладаються квіткові бруньки, найчастіше по дві в кожній пазусі листка. Наступного року торішній пагін не росте ні в товщину, ні в дов­жину, але на ньому з квіткових бруньок виростають бокові гілочки різної довжини, на яких і формуються листя та суцвіття. Більш продуктивні гілочки утворюються в середній частині пагона. Бруньки, роз­міщені в нижній частині основного пагона та бокових гілочок, не дають або дають дуже мало суцвіть. Верхня частина пагона, як правило, під­мерзає, а якщо й залишається непошкодженою, то дає слабкі бокові гілочки з 1—2 суцвіттями.

Під час обрізування доцільно залишати найсильніші, середні час­тини пагонів, а верхні, незалежно від пошкоджень, вирізати. Вирізають також і торішні пагони, які засохнуть самі по собі. На їхньому місці виростають молоді пагони з квітковими бруньками. Ріст нових пагонів відбувається із вегетативних бруньок на підземній частині стебла і ко­реневищі (коренях). Кореневі відприски можуть утворюватися як по­близу основного куща, так і на значній відстані від нього. їх вико­ристовують для розмноження. А з бруньок підземної частини стебла утворюються пагони заміщення, кількість яких залежить від особли­востей сорту.

В переважній більшості сортів бруньки на пагонах починають рости і плодоносити весною наступного року. В ремонтантних сортів на цього­річних молодих пагонах розвиваються бруньки, вони цвітуть і плодо­носять восени цього ж року. Цвіте малина взагалі рясно і довго. На одній гілці можна побачити спілу ягоду і квітку, яка тільки-но розцвіла. Хоч малина належить до родини розоцвітних, та квітка в неї непоказна, але своєрідна: з чашолистків утворюється чашечка, а з п'я­ти білих пелюсток — віночок. У центрі квітки численні маточки, навко­ло них — тичинки. В квітколожі між тичинками і маточками розміщені нектароносні тканини, які утворюють багато нектару, що покриває все квітколоже. Бджоли охоче відвідують квіти малини.

Основна маса коренів малини знаходиться на глибині 10—30 см, а в ширину — до 1,5—2 м, тому відприски можуть рости досить далеко від куща.

На одному місці малина може рости 15—20 років, а давати хороший врожай протягом 10—12 років. Ці показники цілком залежать від сор­тових особливостей.

Малина належить до незимостійких рослин: для більшості сортів мінус 30° – критична температура. Пошкоджуються від морозів, го­ловним чином, пагони, бо не мають захисного шару кори. А тому, якщо є можливість (а в північних районах обов'язково), пагони слід нагинати до землі, вкривати злегка землею або снігом. Поряд з низькою зимостійкістю малина і недостатньо посухостійка. Проте не полюбляє і надмірного зволоження, добре росте на помірно зволожених, пухких і родючих ґрунтах.

Серед багатьох різновидів малини (разом з ожиною, мамурою, костяницею та морошкою — близько 600 видів) в культурі розповсю­джено два види: червона європейська та щетиниста американська, від яких і пішли всі культурні сорти. Проміжне місце має культура, ство­рена шляхом природної гібридизації червоної і чорної ожиновидної малини. У неї темне, пурпурове, не дуже привабливе забарвлення.

Урожайність малини при доброму агрофоні вирощування високо­продуктивних сортів досить вагома: вже на п'ятий рік можна одержати 100—130, а надалі — і до 200 центнерів з гектара.

Отож, зважаючи на хіміко-біологічний склад та захисну дію плодів, а також продуктивність культури, можна з упевненістю сказати: «Не кличте лікарів з поліклініки, Шукайте лікарів у малиннику!»