Сховалась при березі

Могутні терапевти

СХОВАЛАСЬ ПРИ БЕРЕЗІ

На пониклих колючкуватих кущах, що ростуть понад берегами рі­чок, на вологих узліссях і галявинах можна знайти сизо-чорні, приємно кислі ягоди, схожі на малину. Але то не малина — то ожина. їх легко розрізнити: ягода малини відділяється від квітколожа, що залишається на стеблі, а ожина зривається тільки з квітколожем. Не має ягода ожини і специфічного малинового запаху. Ожина — чудова ягода, яку вживають у свіжому вигляді, сушеною, переробляючи на варення, дже­ми, компоти. З лікувальною метою використовують всю рослину: пагони, листя, коріння, ягоди — як потогінний і протизапалювальний засіб. Корисна ожина також при багатьох хворобах горла, шкіри, до­помагає при водянці.

При катарах вживають відвар листя ожини (дві частини) разом з квітками нагідок (одна частина). Чотири чайні ложечки цієї суміші заварюють склянкою води. Випивають настій по ½–²/₃ склянки тричі на день до їжі.

Хворим на розлад шлунка дітям дають перетерті на порошок і змі­шані з цукром сушені ягоди ожини: пів чайної ложечки тричі на день. З цією ж метою вживають і відвар листя або кореня: три-чотири рази на день по півсклянки.

Ожина — в основному дикоростуча рослина, розповсюджена, як і малина, в усіх частинах світу, крім Австралії, як на південних, так і на північних широтах. Існує понад 300 диких видів ожини. Це значно більше, ніж у малини. Але як садова культура, ожина значно посту­пається малині. Понад півстоліття в Європі відомі культурні, садові форми ожини, проте вона майже ніде не одержала широкого розпов­сюдження. Найперша причина — недостатня, навіть дуже низька вро­жайність, дрібні плоди. А ще злі язики кажуть, що ожину легше ввести до саду, ніж позбутися: вона дуже розростається, її пагони колючі, збираючи ягоди, можна поранити руку.

В північно-західних штатах США, Орегоні та Вашінгтоні, шляхом схрещування більш крупноплідних диких форм, що ростуть тут у лісах, виведено кілька сортів, плоди яких сягають досить значних розмірів. Є навіть справжні велетні. Так, ожина Логана має плоди 5—6 см в дов­жину та 1,5—2 см в діаметрі. Трохи дрібніші плоди в ожин Бойзена, Юнга та деяких інших. Всі сорти цих ожин носять ім'я авторів селек­ціонерів.

Плоди західноамериканських ожин мають чудовий смак і запах, використовуються як в свіжому вигляді, так і переробленими на різні желе, компоти, варення. Забарвлення плодів — від темно-червоних і пурпурових до зовсім чорних. Слаба морозостійкість рослин не дає можливості поширення західноамериканських сортів ожини в європей­ських країнах. Проте і в наших лісах, на берегах річок та струмків можна знайти досить крупноплідні і врожайні кущі ожини. Якщо їх викопати, пересадити в сад, то, добираючи, доглядаючи, через кілька років можна мати чудові ягоди.