Троянда здоров'я

Могутні терапевти

ТРОЯНДА ЗДОРОВ'Я

Її можна знайти на узліссях, в ярах, вибалках, на схилах, серед чагарників, на берегах річок, в селах, біля хат від Чорного моря до Сибіру та Камчатки. Весною — в гарному і запашному вбранні, восе­ни — всипану плодами: оранжевими, червоними, темно-червоними, округлими, яйцеподібними, довгастими. Досить з'їсти 2—3 ягідки, і ор­ганізм забезпечений добовою нормою вітаміну С, Р та каротину.

Люди здавна цінять шипшину за її чародійні властивості. Вона — полівітамінна рослина. За вмістом вітаміну С в м'якуші плодів з шип­шиною (і то тільки з великоплідними формами) можуть конкурувати лише унабі (китайський фінік) та актинідії.

Більшість садівників знають лише дикі, дрібноплідні форми шип­шини. Тепер відібрано і виведено шляхом гібридизації багато крупноплідних форм, плоди яких сягають розмірів грецького горіха, високо­врожайних, здатних нагромаджувати велику кількість вітаміну С, з ма­лою кількістю насіння і колючих ворсинок всередині плоду. В деяких форм відсутні навіть колючки.

Найцінніша і перспективна Троянда ругоза (Шипшина зморшкува­та). Вага її плодів сягає 9—12 грамів, вміст вітаміну С в м'якуші — більше одного процента. Тепер цю форму шипшини розводять на великих ма­сивах для переробки плодів заводами на вітамінні сиропи, таблетки та інші препарати. Плоди Троянди ругози, на жаль, недостатньо солод­кі і містять в собі багато твердого насіння та колючок-ворсинок, що заважає споживанню ягід в свіжому вигляді.

Високо С-вітамінні плоди і таких крупноплідних форм шипшини, як Ювілейна, Урожайна та Великоплідна. Вміст вітаміну С в м'якуші становить в середньому 0,6—0,8%, сягаючи іноді 1,2%, перевищуючи чорну смородину в 4—5 разів.

Проте при надранньому, як і запізнілому збиранні, вітамінність пло­дів шипшини зменшується іноді вдвоє.

На Р-активні сполуки шипшина бідніша від смородини в 2 рази, а від горобини чорноплідної в 3—4 рази. В м'якуші плодів Троянди ругози міститься від 0,5 до 1,5% вітаміну Р, представленого, головним чином, у вигляді лейкоантоціанів та кахетинів. Оранжеве забарвлення м'якуша обумовлюється наявністю каротиноїдів, у тому числі каротину і лікопіну. Обидва ці каротиноїди переходять у вітаміни А, за вмістом якого шипшина не поступається іншим концентраторам каротину, таким як горобина, червоноплідні обліпихи, оранжеві абрикоси, мандарини, хурма.

Великий вміст каротину робить шипшину важливою для профілак­тики багатьох інфекційних і простудних захворювань. Корисна шип­шина для застереження і лікування сутінкової сліпоти при обов'язко­вому використанні м'якуша плодів з олією.

В плодах шипшини до 1 мг% вітаміну К₁, а також багато віта­міну В₂ (0,1—0,3 мг%) та вітаміну Є (6—10 мг%).

Плоди шипшини вибірково накопичують в значних кількостях мар­ганець, мають молібден, мідь, кобальт і навіть хром, який є дефіцит­ним при деяких серцево-судинних захворюваннях.

Особливу цінність для садівника представляють два сорти середньо-плідної шипшини: Вітамінна і Безшипна. їхні плоди — завбільшки з ве­лику ягоду аґрусу, а вміст вітаміну С вищий, ніж в Троянди ругози, і становить 0,8—2,2% на цілі плоди і до 2,5—3% — на свіжий м'якуш. Р-активних сполук та каротину теж більше, ніж у ругоз. У плодах не­багато насіння і ворсинок, а тому вони придатні для споживання в сві­жому вигляді, для сушіння, зимового зберігання, заморожування, ви­готовлення соків, варення, інших продуктів переробки.

З упареного соку плодів дикоростучої шипшини, так званої Троянди собачої, виготовляють препарат «Холосас», який використовується як м'який жовчогінний засіб при захворюваннях печінки та жовчного міхура.

Дослідження показують, що всі відібрані форми шипшини являють собою цінні полівітамінні рослини високої профілактичної та лікувальної дії. В нашій країні плоди шипшини широко використовуються при малокрів'ї та виснаженні організму, при атеросклерозі, як засіб підви­щення стійкості організму в боротьбі з інфекційними хворобами та інтоксичними процесами (скарлатина, дифтерія, пневмонія, коклюш та інші). Корисні плоди шипшини і для лікування повільно заживаючих ран, при камінцях печінки і нирок, при пониженій секреції шлун­ка тощо.

Найбільш розповсюдженим способом застосування шипшини як полівітамінної сировини є приготування настоїв і відварів цілих плодів. На фармацевтичних заводах із свіжих плодів шипшини виробляють сироп та препарат «Каротолін» (олійний екстракт із м'якуша плодів). З плодогорішків (насіння шипшини) одержують олію, яка містить каро­тиноїди, токофероли та інші речовини. Олія шипшини застосовується як зовнішній засіб при захворюваннях шкіри, пролежнях, опіках та ін­ших виразках.

В домашніх умовах використовують і свіжі, і сушені ягоди шипши­ни. Із сушених виготовляють смачний і корисний вітамінний настій. Для цього плоди миють холодною водою, подрібнюють у ступці і кладуть в емальований посуд. Потім заливають окропом (склянка окропу на чайну ложку подрібнених плодів) і кип'ятять протягом 10 хвилин. Знявши з вогню, вміст залишають у посудині на 1—3 години. Після цього проціджують через марлю або інший негустий фільтр і вжива­ють як чай. При регулярному вживанні настою відчувається бадьо­рість, організм набуває стійкості проти грипу, ангіни, цинги, хвороб серця, очей, нервових захворювань.

Можна приготувати напій і з свіжозібраних плодів. Для цього пло­ди спочатку сортують, миють, подрібнюють і змішують подрібнену масу з водою у співвідношенні 1:5, 10 хвилин кип'ятять і настоюють добу. Після цього настій фільтрують, добавляють за смаком цукор та лимонну кислоту і вживають до чаю. Для тривалого зберігання настій після фільтрації пастеризують, закупорюють і використовують в міру потреби.

Крім плодів шипшини, в народній медицині використовують також пелюстки квіток і коріння. З пелюсток варять досить смачне і ліку­вальне варення, а зварені з медом пелюстки використовують як чай при різних запаленнях дихальних шляхів, травного тракту. Настій з ко­ренів використовують для ванн.

Часто на гілках шипшини зустрічаються нарости. В них багато ду­бильних речовин, а тому вони ціняться як в'яжучий засіб.

Плоди шипшини широко використовуються в кондитерській справі для приготування драже, мармеладів, пастили, а також в парфюмерії.

Про поживність і лікувальні властивості шипшини люди знали дав­но. В Росії уже в XVI—XVII століттях споряджались спеціальні експе­диції в оренбурзькі степи за шипшиною, що називалась тоді «свороборинником». А в першому військовому госпіталі в Москві пораненим давали мелясу з шипшини для підтримки сил.

Не дивно, що тепер шипшина все частіше поселяється на приса­дибних ділянках та в колективних садах, а на селекційних станціях працюють над створенням найкращих її форм та сортів, розробляють високопродуктивні технології вирощування.

За своїми біологічними особливостями шипшина — рідна сестра на­шої троянди. А тому і агротехніка її вирощування майже однакова. Найкращі ґрунти для шипшини — супіски, суглинки і чорноземи. Кам'я­нисті, заболочені та засолені вона майже не переносить.

Найкраще садити кущі шипшини восени. При розмноженні насін­ням втрачаються ознаки материнського куща. А тому краще щепити необхідну форму чи сорт, як і троянду, на диких сіянцях. Найефектив­ніший строк щеплення (вічкуванням) — липень — серпень. Копуліровкою — травень. Кореневу поросль регулярно видаляють. В північних районах, де можливе підмерзання окультурених форм, кущі підгорта­ють землею або торфом на висоті 25—30 см вище місця щеплення.

Шипшину потрібно берегти від шкідників і хвороб. Найбільш роз­повсюдженим шкідником шипшини слід вважати тлю (попелицю). Її знищують промиванням милом, розчином тютюну та отрутами, що застосовують проти комах-ссавців.

Проти грибкових захворювань, особливо мучнистої роси, кущі і ґрунт під ними рано весною обробляють мідним купоросом (10 грамів на літр води) або нітрофеном (20—25 грамів на літр води).

Врожай шипшини збирають до настання морозів. Але висока віта­мінність їх зберігається і після приморожування ягід на диких кущах. Тому збирати дикі плоди можна і зимою. В цей час вони набирають досить приємного кислувато-солодкого смаку. Хоч шипшина і одержала свою назву від слова шип, колючка, якими густо вкриті її гілки, але дарувала людям не колючки, а справжню гаму здоров'я. Таку ж кра­сиву, приємну і багату, як і її сестра — троянда.