"Горда горобина"

Могутні терапевти

«ГОРДА ГОРОБИНА»

Червона горобина — близька родичка яблуні і груші. Хоч листям зовсім на них не схожа, та в її плодах теж п'ять камер, всередині яких по 1—2 чорненькі насінинки. Врожаїться червоноплідна красуня щороку, опускаючи під вагою ягідних грон тоненьке гілля майже до землі. Невисоке (до 4—6 метрів) дерево зустрічається майже всюди. Плодоносити починає вже на 3—4-му році, маючи ще досить слабкий тонесенький штамб. Пам'ятаєте пісню: «Что стоишь, качаясь...». Але не можна горобині до дуба перебратись. Бо росте вона тільки на добре освітлених сонячних місцях, а в лісових хащах майже не плодоносить. Добре почуває себе при обсадці доріг. Шаровидна крона червоної горобини дуже гарна, особливо у плакучих форм. Тому горобина добре вписується і в малі колективні сади, і у великі паркові насадження.

Плоди горобини містять глюкозу, фруктозу, сорбозу, яблучну, вин­ну та лимонну кислоти, трохи дубильних речовин, ефірну олію, багато вітамінів. Отже, вони лікувальні.

В плодах горобини міститься чимало емігдаліну, який захищає дихальні ферменти від окислення. Тому з давніх-давен їх використо­вують при отруєнні чадним газом.

Емігдалін бере участь у відновленні сульфгідрильних груп і захисті жирів від перекислення, що виправдує народний досвід вживання плодів горобини при атеросклерозі.

Корисні вони також при гіповітамінозі.

Продукти переробки плодів горобини використовуються як сечогони, сприяючи видаленню з організму лишків солей, в тому числі і сечовинної кислоти. Проте не можна споживати плоди горобини і продукти їх переробки при захворюваннях, що супроводжуються підвищеною кислотністю шлункового вмісту.

Плоди горобини використовують свіжими, сушеними, заморожени­ми та переробленими на різні желе, соки, варення, пюре, компоти.

Свіжі плоди горобини зберігаються довго. На дереві досить трива­лий час вони зберігають свої цілющі властивості, а після перших приморозків втрачають надмірну гіркоту. Збирати плоди найкраще після «обробки» морозом.

При пониженій кислотності вмісту шлунка найкраще вживати сік із свіжих плодів горобини.

При гастритах хворим дають по чайній ложці соку на склянку перевареної води за 20—30 хвилин до їжі тричі на день. Не завадить горобиновий сік і здоровим, забезпечуючи стійкість проти багатьох захворювань.

У домашніх умовах сік готують звичайними соковижималками або вручну, тертушками, невеличкими пресами.

Добрі результати для підвищення кислотності дають кисло-солодкі настої і морси. їх готують так: 40 грамів свіжих перетертих плодів заливають склянкою окропу і витримують протягом чотирьох годин, перемішуючи кілька разів. Потім проціджують на трьохшаровому фільтрі і, додавши за смаком цукор, випивають.

Можна приготувати подібний напій іншим способом: 100 грамів розтертих свіжих ягід вкидають в склянку окропу, розмішуючи про­тягом 4 годин 5—6 разів, вливають в готовий, заздалегідь зварений цукровий сироп і підігрівають, доки маса не закипить. Потім охоло­джують і п'ють, розчиняючи 2—3 чайні ложки її в склянці окропу.

Якщо чайну ложку плодів горобини і стільки ж ягід шипшини проварити 15—20 хвилин у склянці кип'ятку, то одержимо чудодійну протицинготну мікстуру, яку вживають 3—4 рази в день по півсклянки.

Із зібраних після заморозків або проморожених в холодильниках плодів готують також смачне желе. Для цього кілограм промитих і подрібнених плодів заливають 2 склянками води, засипають кілограм цукру-піску і уварюють до однієї третини початкового об'єму. Роз­варену масу віджимають, фільтрують, виливають в посуд в гарячому стані і закупорюють. Для кращого зберігання закритий посуд кип'ятять. Вживають желе, як і сироп, у вигляді водного розчину або як повидло, мармелад.