Ягода "очищення крові"

Могутні терапевти

ЯГОДА «ОЧИЩЕННЯ КРОВІ»

Про барбарис написано на глиняних дощечках «Асурбаніпалової бібліотеки» вавілонянами за 650 років до нашої ери. Їхню думку про лікувальну силу барбарису поділяли також індуські народи. А вже з середини XVIII століття барбарис широко культивується скрізь як продовольча і лікарська рослина.

Барбарис — кущова рослина, гілки якої на всю довжину густо вкриті тонесенькими колючками. Невибагливий до умов росту, плодоносить на всяких ґрунтах, узліссях, посадках, ярах, вибалках — всюди, де є вдо­сталь сонця. Однак при штучному вирощуванні його не слід садовити близько полів, де висіваються зернові культури, бо барбарис є проміж­ним «господарем» лінійної іржі: на ньому розвивається її весняна ста­дія — телейтоспори.

Цвіте барбарис наприкінці весни жовтавими невеличкими квіточ­ками. Ягоди достигають наприкінці серпня. Тоді й збирають їх для переробки.

Серед створених людиною сортів найбільшу цінність поки що являє Мічурінський крупноплідний, що має великі, без кісточки плоди, в яких задовільна кількість берберину. Рано вступає в плодоношення.

Корисні плоди барбарису, хоч вони і дуже кислі. У народі його називають кислянкою або квасницею, але мороз відчутно «підсолоджує» ягоди.

Зберігають свої якості плоди барбарису і при переробленні на варення, сиропи, желе, вина. А на Кавказі з них виготовляють гострі приправи для м'ясних страв.

Для приготування супів і гострих приправ до м'ясних страв плоди барбарису спочатку уварюють з червоним перцем та сіллю до почерво­ніння маси, потім протирають на сито.

Варення виготовляють із неперезрілих (але й не зелених) плодів. Спочатку їх миють у холодній воді, потім обливають окропом і знову охолоджують. Заливають кип'ячим сиропом (1,2 кілограма цукру на кілограм ягід) і варять у три прийоми до готовності, охолоджуючи кожного разу до повного остигання.

У народній медицині використовують практично всю рослину: плоди, листя, кору, стебла, коріння. Ягоди і кора гілок застосовуються як кровоспинне, а кора коренів — при хворобах печінки і нирок. Пло­дами і коренями лікують також цингу, жовтяницю. Лікувальні властивості барбарису обумовлюються наявністю в рослині особливої речо­вини — берберину.

В природі відомо близько ста видів барбарису. З них близько вісімдесяти вирощується в СРСР. Проте в більшості видів берберин знаходиться тільки в коренях, корі та листі. І тільки деякі види, зо­крема далекосхідний барбарис Тунберга, має в своїх їстівних плодах таку кількість берберину, яка забезпечує їм достатні лікувальні вла­стивості. Разом з тим, недавно знайдено барбарис, плоди якого неїстівні, гіркі, як хіна, бо містять берберин в шкідливих, отруйних дозах. Це так званий Сизий барбарис.

Плоди та настойка з листя барбарису мають потогінні та проти­цинготні властивості. Їх використовують проти малярії, для підвищення апетиту.