"Кратас" - означає сильний

Могутні терапевти

«КРАТАС» — ОЗНАЧАЄ СИЛЬНИЙ

Глід — один з найцікавіших плодових дикоростів. Його ботанічна назва «кратегус». Грецькою «кратас» — сильний. Власне, в глоду міцна лише деревина. Живопліт з глоду сотні років може надійно охороняти садибу, давати багато цілющих плодів. Сьогодні відомо понад 1000 видів глоду, з них в Америці — майже 800, а в Радянському Союзі — 56. Куль­тивується ж трохи більше 30. Розповсюджений глід від Кавказу і Криму до Прибалтики і навіть північніше. Він невибагливий до кліматичних і ґрунтових умов. Добре росте на південних схилах, на бідних ґрунтах.

Цвіте глід у траві. На цей час уже минає загроза заморозків. Тому глід врожаїться щороку. Плоди достигають у вересні — жовтні, стають червонувато-жовтавого, бурого або буро-червоного кольору. Збирають урожай не раніше жовтня — листопада. До заморозків зривають ягоди вручну, а після перших морозів їх струшують на ряднину, брезент чи плівку.

Здебільшого глід — невелике, 4—5 метрів заввишки дерево, іноді — чагарник, крона якого легко формується в будь-які комбінації: шаровидні, плескаті, фігурні. Саджають глід у садах, парках, на межах, а високоштамбові сильнорослі форми використовують при створенні алей.

Деревина глоду міцністю не поступається самшиту, а тому при­датна для виготовлення різних виробів, різьблення.

Найбільш розповсюджений колючий (або звичайний) та криваво-червоний глід. Існують махрові форми, горобинолисті гібриди. Одна з останніх, міжродовий гібрид І.В.Мічуріна — глодогоробина, має досить крупні плоди, що являють собою цінну сировину для харчової промисловості. Тому його слід найширше розповсюджувати.

Понтійський глід Дуляну вирощують як плодове дерево, що сягає 7—8 метрів заввишки, має кулеподібну крону, а плоди — розміром із сливу. У них ароматний, смачний і солодкий м'якуш. Розповсюджений глід Дуляну найбільше в Італії, Алжирі, Іспанії, Середній Азії. Заслуго­вує на поширення і в наших краях.

Плоди споживають свіжими, переробляють на фруктовий чай, цінне солодкувате кондитерське борошно — приправу до тіста, різні лікувальні препарати. З листя й квітів готують настойки, а з плодів — екстракти, що входять до складу кардіовалену. Широко вживають в медицині різні препарати з глоду для лікування гіпертонії, функціональних роз­ладів серцево-судинної системи, використовують як жовчогінний засіб.

Застосування квітів і плодів глоду з лікарською метою відоме ще з часів Діоскоріда. Про це свідчать старовинні книги-травники, в яких зазначається, що глід є засобом для лікування серцевих захворювань, безсоння, запаморочення, задишки. Обумовлюються ці властивості тим, що в квітках, плодах і листі глоду містяться глюкозиди, дубильні, пектинові, алколоїдні та екстрактні речовини, аскорбінова кислота, каротин, ефірна олія та інші речовини. У м'якуші плодів глоду, крім того, є багато флавонолів та інших сполук, що здатні регулювати робо­ту серця, зменшувати болі в ньому, лікувати неврози, аритмію, серцеву слабість та деякі інші недуги.

У квітках є кратегусова та органічні кислоти, флавони, вітамін С. Для лікування ряду хвороб серця, простуди, нервових збуджень, гіпер­тонії вживають запарені квіти глоду.

Найширші лікувальні властивості має п'ятиматочний чорноягідний глід. Він має розкішне дерево з темно-зеленим листям, чорні, із сизим нальотом плоди.

Розмножується глід легко — як насінням, так і щепленням. Перед висівом насіння обов'язково і досить довго стратифікують.

Дикі форми одноматочного криваво-червоного глоду з успіхом використовують як слабкорослу підщепу для яблунь, груш, айви та інших рослин з родини розоцвітих.