Бузина

Могутні терапевти

БУЗИНА

Кожен знає, що бузина швидко росте. За літо її пагони сягають двох метрів. І гарна вона собою, як кажуть садівники, декоративна. Бо ж оздоблена і цвітом, і китицями ягід. Однак бузина лише підійшла до саду, а далі їй немає ходу. Отак і залишилася на межі, приваблю­ючи в сад птахів і відганяючи шкідників.

Про бузину, як садову «попелюшку», складено чимало легенд.

...Якось, захопившись полюванням, молодий князь заблукав у лісі. Блукав, доки геть стомленим не набрів на селянську хату. Вона стояла серед густого чагарника, ягоди якого звисали гронами. На порозі сидів старенький дідусь і плакав.

— Чому плачете, батьку? — звернувся князь до старого.

Дідусь витер сльози і розповів, що його тільки-но побив батько за те, що не послухав діда.

Здивувався князь чудернацькій історії і попросив познайомити його з дідовими кривдниками. Мисливець зайшов до хати. За столом щось робив сивоголовий бородань. А біля лежанки м'яв коноплі згорблений привид, щось вичитуючи тому, хто сидів біля столу.

Князь ніколи не бачив таких старих людей. Не стримуючи подиву, мисливець запитав, як пощастило їм прожити стільки років.

Старі повідали юнакові, що секретом їх довгожительства є кущі, які він бачив навколо хати, на галявинах лісу.

—  Так то ж звичайна чорна бузина! — вихопилось у князя.

—  Саме так, сину,— відповіли йому.— Споживаючи щодня її ягоди, ніхто з нас ніколи не знав недугів.

Так розповідає легенда про силу непримітного мешканця задвірків, ярів, вибалків.

Нині вчені встановили: чорна бузина — лікарська рослина з широ­ким застосуванням. У народній медицині використовують її всю. Плоди, корінь і кора — сечогінні, допомагають при водянці, діабеті, хворобах нирок, сечового міхура. Запарені окропом квіти використовують проти кашлю та простуди. Листя має чимало глюкозиду самбонігрину, який, розкладаючись, утворює небезпечну отруту — синильну кислоту, на­діляючи бузину ще однією досить цікавою властивістю. Давно помічено: де росте бузина, там не водяться миші, пацюки та інші гризуни. Тому й садять бузину біля комор та інших господарських приміщень.

Не до вподоби бузина і шкідникам саду. Якщо посадити бузину між кущами смородини чи аґрусу, вони не пошкоджуються огнівками. Метелики шкідника, відчуваючи запах бузини, не відкладають яєць і тікають подалі.

Багата бузина і на летючі речовини — фітонциди, які згубно діють на хвороботворні бактерії. Водний настій з листя вбиває попелицю.

Тим часом для людини і багатьох птахів ягоди бузини — і їжа, і делікатес, і ліки. Вони солодкувато-кислі, із специфічним запахом. Мають біля 10 процентів цукрів, чимало оцтової, яблучної та валеріа­нової кислот, дубильних речовин, ефірних олій. Свіжі ягоди неїстівні. Зате смачні і цілющі — перероблені на варення та компоти, киселі, наливки, вино. Досить смачні висушені плоди.

У виноробстві використовують також квітки бузини. Вони надають винам мускатного аромату і смаку. Якщо висушені квітки перетерти на борошно і покласти в тісто, воно набирає мигдального запаху. Якщо до трьох частин чаю додати одну частину висушених квіток, матимемо не лише особливо ароматний, а й досить цілющий напій. З свіжозірва­ного цвіту бузини, ядер горіхів і меду готують досить ефективне варення-ліки.

Невибаглива бузина до умов життя та розмноження. Посіяне попід­тинню чи на пустирі насіння бузини швидко розростеться у великий кущ, а віддалені від нього кореневі ростки легко дадуть початок новим рослинам.