Сестра айва

Могутні терапевти

СЕСТРА АЙВА

Айва — теж близька родичка яблуні, та ще ближча — груші. Остан­ній вона просто-таки рідна сестра, і в першу чергу за формою плоду, взамоприживленням при щепленнях, морфологією. Щеплена на айві груша значно швидше плодоносить, різко зменшуючи габарити дерева. Тому айва — одна з найкращих підщеп для груші. Правда, не кожному сорту груш симпатизує рідна сестра. Щоб усунути наслідки антипатії айви для потрібного сорту, спочатку щеплять на айву живці «любимця», а до нього пізніше—«нелюба». Тоді і він добре ростиме, плодоно­ситиме.

Дерева айви невеликі, але іноді сягають і 6—8 метрів. Квіти білі, великі (до 5 см в діаметрі), ростуть поодиноко, а не суцвіттями, як у яблуні й груші. Плоди найчастіше схожі на грушу, рідше — яблукоподібні. Досить великі, іноді — до 1 кг, достигають пізньої осені, за­барвлюючись у гарний жовтий колір, залишаються твердими, як камі­нець, що робить їх майже неїстівними в свіжому вигляді. Проте запаху плодів айви важко знайти конкурента: досить одного плоду — і в кімнаті довго стоятиме тонкий приємний аромат. У країнах Європи (Чехословаччина, Угорщина, Болгарія та інших), де айва широко розповсюдже­на, її плоди спеціально кладуть у шафу з білизною, щоб надати останній ніжного аромату, який довго тримається.

За вмістом поживних речовин і лікувальними властивостями плоди айви значно багатші від яблук та груш.

Але оскільки тверді плоди айви використовуються тільки після переробки, то її висока вітамінність знижується. Тому за практичною цінністю айва оцінюється не вище яблук.

У зв'язку з цим айва не одержала широкого світового розповсю­дження і найчастіше зустрічається в південних районах Радянського Союзу (Крим, Кавказ, Середня і Південна Азія, Молдавія) та на бать­ківщині— Балканському півострові.

Агротехніка вирощування айви подібна до яблуні та груші. Проте айва менш вибаглива до ґрунтів, місць розташування, успішно росте і плодоносить на задернілих ділянках — аби досить було тепла і сонця.