Вишні. І багато, і не вистачає...

Могутні терапевти

ВИШНІ. І БАГАТО, І НЕ ВИСТАЧАЄ...

Коли зацвітає вишня, не видно осель українського села. Майже щороку рясно вкриваються дерева красивими, на довгих ніжках плода­ми: яскраво-червоними, аж прозорими, або темними до чорноти. Солод­кими, кислими, кисло-солодкими — всім на догоду. Великі, середні, дрібнесенькі. На 4—5-метрових деревах або низеньких, інколи кущо­подібних. Одні достигають уже в червні, інші в липні — серпні, а сорт Гріот усіх святих — пізньої осені. Поживні, вітамінні. Особливо багаті Р-активними сполуками. Всі вони перебувають в активних формах (антоціани, катехіни, лейкоантоціани, флавони). Дубильних речовин у плодах вишні небагато. Багатство вишень — капіляроскріплюючі ре­човини (антоціани), наявність яких можна визначити по забарвленню плодів: чим темніший м'якуш ягоди, тим більше в них цих сполук.

Дещо бідніші вишні вітаміном С. Але й за цим показником окремі сорти, особливо вирощувані у вологих районах, не поступаються яблу­кам, грушам, іншим культурам.

Дуже цікаві показники наявності в плодах вишні фолієвої кисло­ти (вітамін В 9). У щойно достиглих плодах його не більше 0,05—0,15 мг%, а в тих, що достиглими висять на дереві ще 10—15 днів, вміст вітаміну підвищується до 0,4—0,5 мг%. І особливо в сонячну погоду.

Чимало в плодах вишні і вітаміну В₂.

Проте найбільш цінною є наявність у плодах вишні кумаринів (переважно оксикумаринів), які запобігають ненормально підвищеному згортанню крові та інфарктам, що пов'язані з утворенням тромбів.

Плоди вишень мають багато амігдаліну, споживання якого сприяє профілактиці деяких серцевих захворювань. А в кісточках вишні амігда­ліну навіть надлишок, тому вживання наливок, що довго стояли, при­водить до відчуття серцевих болів.

Вишні в 2—3 рази багатші від яблук залізом, мають його в м'якушу від 1 до 3 мг%. Таким чином, наявність великої кількості фолієвої кислоти і заліза роблять вишні дуже корисними при малокрів'ї, пони­женні кров'яного тиску. Вони корисні для утримання нормального рівня згортання крові, для попередження розладів серцевої і нервової систем. Невеликий вміст клітковини, що засвоюється організмом людини, сприяє перистальтиці кишкового тракту.

Плоди вишні споживають у свіжому вигляді, сушать, переробляють на варення, соки, вина, наливки. Колись використовувалися молоді (1—3-річні) пагони вишні для заварки чаю.

Незрівняна лікувальна цінність, швидкоплідність, щорічна і висока врожайність поряд з невибагливістю до ґрунтів, клімату, великим ареа­лом розповсюдження та іншими цінними властивостями зробили вишню з давніх-давен (вона відома в культурі ще з XIV століття і навіть ра­ніше) однією з найбільш доступних і корисних для людини культур. Простіші від інших культур має вишня і способи розмноження, коре­невими відприсками, щепленням (вічкуванням), а сорт Гріот україн­ський дає добрі результати, коли вирощувати дерева насінням (кісточ­ками). Внаслідок цього вишня займає в нашій країні за площею друге місце після яблуні серед всіх плодових і перше — серед кісточкових порід. Площа посадок вишні перевищує 300 тисяч гектарів.

Проте доводиться констатувати, що вишень в крамницях дуже мало, на базарах — занадто дорогі. їхнє споживання населенням далеке від норми. Найголовнішими причинами парадоксу є трудність збирання дрібних плодів, їх важко зберігати і транспортувати, а також тому, як пише польський вчений Ш. Пеньонжек, що «...наші садоводи звик­ли думати, що вишня, ніби кропива, сама по собі під тином ви­росте».

Через те в переважній більшості садів, особливо присадибних та колективних, вирощуються низькопродуктивні дикі форми, що розмно­жуються кореневою порослю. Вони, як правило, самобезплідні, низько­врожайні, хоч і цвітуть щороку дуже щедро. їхні плоди дрібні, в бага­тьох садах їх навіть не намагаються збирати, хоч ціна на ринку на це дрібнопліддя досить висока.

Вишня — невимоглива рослина. Росте на будь-яких ґрунтах, у тому числі на супісках і кам'янистих. Проте культурні сорти вишні вимага­ють більш вологих і родючих ґрунтів, копіткого догляду, і насамперед хімічної боротьби з хворобами, і особливо з кокомікозом, який обумов­лює скидання листя вже серед літа, роздягаючи дерева до наготи, за­бираючи повністю врожай наступного року.

Ботанічний рід вишень нараховує близько 150 видів. Виробниче значення мають лише декілька.

Вишня звичайна або кисла. В дикому виді її не знайде­но, і вважається, що вона одержана внаслідок природної гібридизації вишні степової та черешні. Більшість культурних сортів належать саме цьому виду.

Вишня степова. Дрібний чагарник, до 1—1,5 м заввишки, зу­стрічається в дикому вигляді по всій середній смузі Європи та на Заурал­лі. Розмножується кореневими відприсками. Плоди дрібні, різного за­барвлення, кислі. Дуже зимостійкий, скороплідний, урожайний, засухо­стійкий, довговічний вид. Є дані, що у Володимирській області кущі степової вишні росли на одному місці 300 років. На базі цього виду створено сортамент вишень Уралу та Західного Сибіру.

Всього у Радянському Союзі районовано близько 110 сортів вишні, хоч їх, безумовно, набагато більше. Досить висока урожайність біль­шості районованих сортів. За даними А. Н. Веньямінова, з дерева вишні сорту Любська одержано 80 кг, а в радгоспі «Комсомолець» Мічурін­ського району Тамбовської області врожай з гектара цього сорту сягав 210 центнерів. Світове виробництво вишні становить близько 2—2,2 млн. тонн, з них у Європі — більше половини.

Багато, а не вистачає: адже на душу населення це в десять разів менше фізіологічної норми!